Ердоган принизив Путіна: президент Туреччини вказав Росії на місце

Ми з України На початку я не вітав угоду щодо вивезення українського зерна, хоча це й дозволяє злегка підтримати наш бюджет, що чахне через війну та безглуздість чиновників. Тому що угода ставила і Україну, і ООН у залежність від забаганок валізи фюрерка.

Що тішило його почуття значущості світу й цим підштовхувало до незворотних рішень. Але з'ясувалося, що фюрерок себе вже не контролює.

І його образа за те, що невідомі безпілотники поганяли кораблі Чорноморського флоту РФ по Севастопольській бухті виплеснулася у відмову від "зернової угоди".

Це було найемоційніше рішення Путіна, бо через якийсь час пішло пом'якшення позиції — вже не відмова, а призупинення участі, а потім і готовність продовжити угоду, якщо Україна надасть якісь гарантії.

Гарантій, що ми не битимемо окупантів скрізь, де можливо? Ну-ну, розмріявся хворий. . . І далі почалися приниження недоімперії.

По-перше, щоб виправдати фортель фюрерка, Кремль змушений був вигадати відверту ахінею щодо того, що безпілотники, які атакували флот недоімперії, якось використовували зерновий коридор безпеки.

Цей коридор що, режим невидимості забезпечує? По-друге, після непереконливої першої ахінеї довелося вигадувати наступну, таку ж кострубату — що, мовляв, зерновози, що заходять в українські порти, насправді таємно везуть нам зброю. Блін, от якби так! Але на жаль.

Важко уявити, що патологічно небезпечні функціонери з ООН, які проводять огляд суховантажів, ризикнуть покрити постачання зброї.

Ще важливіше, що вивантаження зброї в нашому порту негайно засічуть із супутників, що дозволить недоімперії підняти доказовий (!) хай на весь світ через ту саму ООН. Та ще й атакувати ракетами наші порти. Але немає цих супутникових знімків. Тому що немає розвантаження.

По-третє, головне приниження, що "зернова угода" продовжилася попри всі демарші Кремля. І гарантом її став президент Туреччини Ердоган, який мимохіть встромив черговий ятаган у спину "другу Володимиру".

Перший караван із зерном уже пройшов у бік Туреччини, залишивши недоімперію в безсилій злості захлинатися власним гім*ом.

Що їй тепер, атакувати караван суховантажів після чітких заяв Туреччини? І вступати в безнадійний конфлікт із флотом країни НАТО? Чи втертися та вкотре оголосити, що "все йде за планом"? Але так навіть вірнопіддані росіяни незабаром почнуть про щось здогадуватися.

Зрозуміло, Реджеп Ердоган діє не в українських, а виключно в турецьких інтересах, як він їх розуміє. Але його поведінка — свідчення того, що світ перестає боятися "Нижню Вольту з неточними ракетами та сумнівною щодо працездатності ЯЗ".

До речі, мої сумніви щодо використання недоімперією ЯЗ базуються саме на тому, що та, хто здатен її застосувати, діють, а не розводять базари.

Тобто одночасно з виходом із "зернової угоди" Росія замість пускання гнівних бульбашок мала блокувати перший караван, що вийшов з Одеси. А зараз уже пізно. Тож продовжуємо жахати агресора — планомірно та без жодних задніх думок. PS.