Від Алеппо до Бахмута: як Сирія стала для РФ репетицією, а Україна — головною сценою

Сьогодні ті самі методи — "випалена земля", подвійні удари та атаки по інфраструктурі — Кремль застосовує вже проти України. Фокус розповідає, як Москва зробила з Сирії полігон війни — і чому через десятиліття цю кальку вона застосовує вже проти України.

Сьогодні, 30 вересня виповнюється 10 років від початку прямої військової інтервенції Росії в Сирії. У цей день 2015 року Кремль офіційно розпочав авіаудари по сирійських містах, прикриваючись "боротьбою з тероризмом".

Насправді ж удари спрямовувалися не лише проти "Ісламської держави", а й по опозиційних силах та цивільній інфраструктурі. Минуло десятиліття — і та сама стратегія працює вже в Україні. У Сирії Росію насамперед цікавили нафтові райони Дейр-ез-Зора.

Частину контролю над родовищами віддали приватним військовим компаніям на кшталт "Вагнера": вони "охороняли" свердловини в обмін на частку прибутку від продажу нафти. Обліку фактично не було, торгівля відбувалася через тіньові схеми.

Для Кремля це був не лише фінансовий ресурс, а й можливість впливати на світовий нафтовий ринок. "В Україні ситуація аналогічна.

Основний театр бойових дій — Донбас, де зосереджені природні ресурси вартістю, за оцінками експертів, 200–250 млрд доларів", — пояснює Фокусу військовий експерт Дмитро Снєгирьов.

Економічна логіка проста: витрати РФ на війну в Україні (близько 350 млрд доларів) Кремль розглядає як інвестицію в майбутній контроль над цими копалинами.

У Сирії Москва отримала два ключові військові об'єкти: "Це дозволило Кремлю впливати на Ізраїль, тиснути на Туреччину та брати участь у формуванні правил гри на Близькому Сході.

В Україні схожа мета: контроль над Донбасом створює постійну зону нестабільності на східному фланзі НАТО. Це елемент шантажу: Москва може або погрожувати ескалацією, або використовувати війну як інструмент переговорів із Заходом", — продовжує експерт.

Найбільш упізнаваний почерк російської армії — тактика "випаленої землі". У Сирії це були килимові бомбардування Алеппо й інших міст, удари по лікарнях, школах і ринках. Часто застосовувалася схема "double tap" — другий удар по тому ж місцю, куди вже прибули рятувальники.

Правозахисники задокументували десятки таких випадків. У 2015–2016 роках російська авіація разом із силами Башара Асада застосувала тактику, яку правозахисники називають "випаленою землею".

Суть: удари наносяться не по військових цілях, а по всій території, яку контролює опозиція. За даними сирійських моніторингових груп, під час облоги Алеппо у 2016 році понад 70% медзакладів були пошкоджені або знищені саме такими атаками.

З 2022 року та сама схема перенесена в Україну. "Мета — не стільки військовий результат, скільки терор цивільного населення. У Сирії наслідком стала хвиля міграції: понад 3 млн біженців вирушили до Європи, спричинивши політичну кризу.

В Україні тактика повторюється:удари по енергетичній інфраструктурі, які залишають міста без світла й тепла; масовані атаки дронами й ракетами на цивільні квартали; руйнування цілих міст — від Маріуполя до Бахмута.

Результат: понад 6 млн українців виїхали за кордон, ще кілька мільйонів стали внутрішніми переселенцями. Це не лише гуманітарна трагедія, а й удар по економіці та демографії", — каже Снєгирьов.

За словами експерта, сирійський сценарій показав: неконтрольований потік мігрантів може дестабілізувати Європу. Кремль свідомо роздмухував кризу, використовуючи її для тиску на країни ЄС.

В Україні наслідки схожі: масова еміграція створює виклики для українського бюджету, збільшує соціальне навантаження і водночас впливає на політику сусідів, які приймають переселенців. "У Сирії Росія стала ключовим гравцем у переговорах і зберегла режим Асада.

Це дало їй можливість диктувати умови не лише сирійським сторонам, а й міжнародним партнерам.

В Україні Кремль переслідує ту саму мету: заблокувати інтеграцію Києва в НАТО та ЄС, створити "сіру зону" між Росією та Заходом, а також нав'язати своє право голосу у вирішенні європейської безпеки", — продовжує експерт.

Сирія стала для Росії полігоном, де вона відпрацювала нові методи війни. Україна — наступний етап цієї ж стратегії, тільки значно масштабніший. Десять років потому очевидно: тактика Кремля не змінюється, змінюється лише масштаб трагедії.

Нагадаємо, внаслідок масованої російської атаки на Київ 28 вересня постраждав Інститут кардіології імені академіка Стражеска, де загинули люди.