Томаш Фіала: Краще податок на імпорт, ніж девальвація гривні на 70%. Інтерв'ю про гроші від США та ЄС, курс долара і прорахунок Росії

Чи достатньо ми отримаємо від західних партнерів і чи є резерви всередині України? Томаш Фіала — гендиректор і власник інвестиційної компанії Dragon Capital, яка серед іншого володіє медіагрупою НВ.

В інтерв'ю Радіо НВ він розповідає, як його активи постраждали і вже відновлюються під час війни, чи вистачає Україні міжнародної допомоги і чому підприємцям корисно не обмежуватись інтересами власного бізнесу.

Відео дня Почнемо з загальної картини, яка є певним маркером того, що відбувається в економіці. Ваш бізнес сильно постраждав під час масштабного вторгнення? Постраждав, як всі бізнеси, як і економіка країни.

Було дуже велике падіння з початку війни, зараз всі наші бізнеси працюють від 50 до 90% від довоєнного рівня. Це набагато краще, ніж можна було очікувати на початку війни.

Ми змогли все відновити, крім трьох складів в Стоянці, в Бучі і в Гостомелі — на північ та захід від Києва, де перебували російські війська. Вони обстрілювали ці склади, і 4 березня, на жаль, там почалася пожежа. Три склади згоріли.

У травні ми вирішили частково відремонтувати дві будівлі — у Бучі та Стоянці. Зараз вони вже здані в оренду і працюють. Але більше 80%, а це більше 100 тис. кв. м, згоріли повністю. Будемо їх відновлювати тільки після закінчення війни.

Я бачив цей величезний логістичний центр в Стоянці. Сумне видовище. Ви порахували збитки? Так, порахували. Якщо будувати такий склад з нуля, це мінімум $600 за кв. м. І в нас там згоріло без можливості відновлення десь 120 тис. кв. м. — це $60 млн.

Плюс можна рахувати дохід, який ми не отримаємо, поки не відбудуємо ці склади. В цей жахливий період не було думок піти з України? Ні, не було. На другий або третій день після початку війни ми зібрали у Львівській області більшість команди, зробили офіс і працювали.

Я живу в Україні з 1996 року — більше половини життя. Провів тут багато часу, інвестував, багато чого побудував з нуля. Це моє дитя, мій бізнес тут. Тому йти з України ні в якому разі не хочемо. Будемо працювати тут далі.

На ваш погляд, як інвестора, за цей період вдалося хоча б частково запустити економіку? Те, що називають економікою воєнного часу? Так.

Якщо комусь сказати до початку війни, що Росія почне повномасштабний напад на Україну, і в Україні при цьому все буде працювати: і банківська система, і телекомунікації, і електрика, що в Київ повернеться 80% населення, то я би цьому не повірив.

Тобто ми виявилися достатньо стійкими? Так. Ми, звичайно, дуже залежні від наших західних партнерів. По-перше, це США, Канада, ЄС. І у воєнній підтримці, по-перше, і у фінансовій. У нас є величезний дефіцит бюджету: воєнні видатки виросли в 5−6 разів, доходи бюджету впали.

Але Україна тримається в першу чергу через те, що є велика кількість українців, які воюють. На сході в нас майже мільйон армії. Коли спілкуєшся з людьми в Європі, з іноземцями, то всі дуже здивовані. Їх надихає те, як українці борються за свою свободу, за свою країну.

За повідомленнями голови НБУ Кирила Шевченка, Україна втратила майже третину валютних резервів: на початку року був $31 млрд, зараз — $22,4 млрд, і вони дедалі скорочуються.

Це означає, що економіка не може відновлюватися в тих масштабах, які потрібні, а зовнішньої допомоги, я так розумію, не вистачає. Що б ви радили робити в такій ситуації? Останні два місяці резерви НБУ знаходяться на стабільному рівні, десь $22−23 млрд.

Вони не показують ті гроші, які ми отримуємо у вигляді грантів від США. А це вже десь $4 млрд, що знаходяться на рахунках Мінфіну в Укрексімбанку, витрачаються звідти. Тому в нас ці резерви трохи вищі, ніж показує Нацбанк.

Зараз ми відновлюємо експорт сільгосппродукції, він повинен додати десь $800−900 млн експортної виручки на місяць. Це суттєво — більше 25% від нашого експорту. Також є фейковий імпорт.

Багато компаній перераховують за кордон гроші для імпорту, який вони не планують здійснювати, і ці товари не зайдуть. Це виведення капіталів з України? Так, покупка доларів по офіційному курсу.

Ці гроші, долари або євро, перераховуються за кордон і можуть знаходитися там до 180 днів. До закінчення цього терміну або товар повинен зайти в Україну, або ти повинен повернути гроші.

Курс на цей момент може бути більш високим, і долари, які ти купив по 29 грн/$, конвертуєш по 36 грн/$. Після початку війни і експорт, і імпорт впали більше, ніж на 50%. Але імпорт відновився набагато швидше — вже в червні рік до року імпорт був тільки мінус 13%.

Це нереально низьке падіння, якщо економіка впала на 35%!Тобто в цьому імпорті є великий відсоток фейкового імпорту, з яким зараз повинні боротися і Нацбанк, і уряд. В 2015 році був введений податок 10% на імпорт. Зараз є така ж сама ідея.

Нацбанк до цього закликає вже третій місяць. Виглядає так, що уряд та Офіс президента теж підтримують цю ідею. Але вона б мала реалізуватися в іншому вигляді, ніж в 2015 році.

Треба боротися з цим фейковим імпортом, тож треба знімати 10% при покупці валюти, а не при імпорті товару, який, може, і не зайде. Спілка українських підприємців виступає проти запровадження таких податків. Намічається конфлікт? Це робочий конфлікт.

Звісно, це не дуже корисно для деяких наших компаній — будуть екстра видатки. Наприклад, машинобудівні заводи імпортують деяке обладнання, воно подорожчає на 10%. Але зараз у нас не є вибір між гарними і поганими рішеннями, а між поганими і ще більш поганими.

Якщо вибирати між макроекономічною стабільністю і стабільністю курсу з одного боку, і девальвацією на 70%, як у 2015 році — з іншого, то я скоріше виберу подорожчання деякого імпорту на 10%, але більш стабільний курс валюти.

Якщо ми не введемо цих 10%, то нам доведеться через декілька місяців девальвувати гривню в декілька разів більше, ніж на ці 10%. Ми втратимо набагато більше.

Можна бачити тільки інтерес свого підприємства, але підприємці повинні бути більш обізнаними з макроекономічною ситуацією в країні — фіскальна ситуація, резерви, наш експорт, імпорт. Це не так складно. Треба дивитися на ситуацію набагато ширше.

А як ви думаєте, у бізнеса є резерви дивитися ширше на цю ситуацію, розуміти, що відбувається, та посуватися в даному разі на 10%? У когось є, у когось немає. Є велика різниця. Так, економіка впала на 30−35% у цьому році.

І деякі бізнеси, які знаходяться на окупованій території, втратили там все. Є ті, хто займається на західній Україні логістикою, і навпаки заробляє більше, ніж до війни — логістичні послуги на західному кордоні подорожчали в рази.

В цілому всі в мінусі в середньому на 30−40%. До речі, у вас були активи на окупованих територіях? Ні. Ми втратили те, що згоріло в Київській області, але на окупованих територіях в нас нічого не було.

Цікаво, а які напрямки відновилися на 90%? В нас деякі активи — у Львівській області. Львівська, Вінницька, західна Україна — там відновилися. Також є машинобудівне підприємство, там клієнти підтвердили десь 80% від замовлень, які були на початок війни.

Ми часто чуємо про економічну підтримку країни, яка має бути надана за аналогією з військовою. І водночас бачимо, що, наприклад, ЄС трохи пригальмовує макрофінансову підтримку Україні в розмірі 9 млрд євро.

На вашу думку, якою має бути ця підтримка? В яких масштабах? Як її раціонально використати? В першу чергу, нам потрібні дві підтримки. По-перше, воєнна підтримка — тяжке озброєння, амуніція, снаряди і так далі.

Що стосується економічної підтримки — це, в першу чергу, підтримка бюджету. Ці цифри всім теж знайомі. МВФ, світовий банк підтвердили їх ще у квітні на зборах у Вашингтоні — $4−5 млрд кожен місяць. Нам обіцяли більше $30 млрд, ми отримали майже половину — десь $14 млрд.

Але поки що темпи — не $4−5 млрд на місяць, а менше. Тільки в серпні ми отримаємо $5 млрд. Але серпень уже закінчується. Чи точно ми їх отримаємо? Ми їх точно отримаємо. Ми отримали вже майже $2 млрд, і ще $3 млрд від США — у вигляді гранта.

Дуже добре, що вони виділяють підтримку $8,5 млрд у вигляді грантів, і ми не повинні їх повертати. Що стосується ЄС, там 9 млрд — у вигляді довгострокових кредитів, вони безвідсоткові — Єврокомісія покриває відсотки.

Ці кредити довгі, але доведеться їх повертати або якось домовлятися з ними. Поки що від ЄС ми отримали з цих 9 млрд лише один. Але до цього отримували від ЄС макрофінансову допомогу. Так що нам всі допомагають. Звичайно, хотілося б, щоб це було швидше.

І щоб Нацбанку не треба було купувати ОВДП і друкувати гроші. Так дев’ять мільярдів євро отримає Україна? Так. Один — є, ще вісім отримаємо до кінця року, це — сто відсотків.

Це можна назвати за аналогією своєрідним планом Маршалла? Ми ж говоримо про ленд-ліз у військовій сфері. Поки що ні, це підтримка на час війни. Ці гроші не йдуть в інвестиції, не йдуть на підтримку військових витрат, не йдуть на зарплати військовим, на все інше.

Вони ідуть на соціальні витрати, пенсії, зарплати медикам, вчителям і так далі. Що стосується Плану Маршалла, це більш довгострокова перспектива. Ці інвестиції, я боюся, почнуть доходити тільки після війни. Можливо, щось невелике — до закінчення.

Ми запросили $750 млрд, я думаю, буде менше. Але якщо буде $30−40 млрд на рік — це дуже великий поштовх для нашої економіки. Для порівняння, Польща отримує від ЄС $10 млрд євро на рік. І це відчувається. Якщо ви приїжджаєте до Польщі — дороги, автобани і так далі. Вони там кращі.

Якщо ми будемо отримувати більше, ніж отримує Польща від ЄС, $20−30 млрд, або ще більше, то ми будемо це відчувати. І зарплатні зростатимуть швидше, будуть створюватися робочі місця. Інвестиції в Україну після війни можливі? Всі вважають, що інвестиції підуть.

Але з іншого боку інвестори розуміють, що Росія нікуди не поділася, вона може завдати удару в будь-який момент. У нас буде така ситуація, як в Ізраїлю, який з цим дуже добре справляється. Я думаю, коли ми виграємо цю війну у Росії, то Україна буде набагато сильніша.

У нас армія зараз — 1 млн чоловік. Це стільки ж, скільки у Росії, або ще більше. Плюс воєнна підтримка — у нас буде західна зброя.