Багато фронтів - одна перемога: найцікавіше про волонтерські фонди та допомогу середнього бізнесу українським військовим

   Ми щиро дякуємо воїнам Сил оборони України, за те, що вони ціною свого життя тримають ту "піксельну лінію", яка захищає мирне населення від російської навали.

Але будь-який фронт має підпирати надійний тил, який постачає бійцям все необхідне: від боєприпасів, техніки та медичних засобів, до спорядження та предметів побуту.

Зрозуміло, що більша частина такого постачання здійснюється Міністерством оборони, але навряд чи хтось поставить під сумнів, що багато робиться саме на волонтерських засадах та шляхом колаборації громадського сектору та бізнесу.

За роки російської агресії волонтерський рух дуже сильно змінився з організаційної точки зору. На початках, це був переважно "броунівський" рух, який брався за все, бо, насправді, всього не вистачало.

Зараз – це фактично "океанська течія", яка складається з потоків допомоги, що мають чітку спеціалізацію. До того вже можна виокремити кілька стійких та перевірених досвідом форматів колаборації.

Найбільше на слуху – багатоцільові та потужні благодійні фонди, такі як Фонд Притули або Фонд "Повернися живим". Їх з повним правом можна назвати "благодійними корпораціями", яким по силах виконання надзавдань.

Чого варті, наприклад, такі проєкти БФ "Повернись живим", як "Гнів пречистий" (далекобійне оснащення для снайперів) чи "Запакуй небо – прокачай ППО".

Серед останніх гучних проєктів Фонду Притули – "Можемо повторити" (закупівля БПЛА дальнього радіусу дії) та Великий Збір на машини для розмінування.

Самі ці Фонди вже сповна відчувають свою "вагу" та дуже впевнено повідомляють про себе, як про силу, що здатна "компетентно впливати на війну" або "опікуватися Силами оборони України".

Наступними (в переліку, а не за значенням) можна вказати мережеві волонтерські колаборації, на кшталт Save Ukraine.

Це – саме мережа волонтерських організацій, "які реалізують проєкти з відновлення та розвитку України за найвищими гуманітарними стандартами й інноваційними технологіями", — як говорять за себе самі учасники цього проєкту.

Save Ukraine створена Громадською Організацією "Міжнародний клуб ділових людей" та вже має за повідомленнями представників цієї ГО 57 гуманітарних місій по всій Україні та 7 основних напрямків діяльності.

Серед них, такі складні та важливі, як гуманітарне розмінування та реабілітація. Далі можна вказати "фахові" колаборації, коли фундуванням волонтерської організації переймаються неформальні об’єднання за "цеховою" ознакою.

Наприклад, "KOLO" — "це команда топів технологічних компаній, які створили фонд оперативної допомоги ЗСУ", як вони самі говорять за себе. Тому не дивно, що таке об’єднання зосереджено на трьох напрямках, які відповідають фаху "батьків-засновників".

Це — оптика, повітря і зв’язок. Таке фокусування, на їх думку, має допомогти українським захисникам та захисницям отримати високотехнологічну перевагу над ворогом.

Відповідно всі гроші, які отримуються в межах цього проєкту, спрямовуються на закупівлю технологічних девайсів для Сил оборони України відповідно зазначених напрямків.

Ще більшу "зосередженість" на окремих напрямках допомоги демонструють так звані "спеціалізовані" колаборації.

Наприклад, "Армія SOS" допомагає у високотехнологічному напрямку – поставляє систему управління та вогневого ураження "Кропива", повітряну розвідку та радіотехнічну розвідку. Є приклади успішної колаборації й за іншими напрямками.

Хтось переймається виготовленням маскування для розвідки та снайперів, а також — маскуванням на техніку та місцевість. Хтось виготовляє окопні свічки для наших воїнів. Хтось надає правову допомогу та юридичний захист.

А хтось зосереджений на гуманітарній допомозі цивільним, які постраждали від російської агресії. Окремим напрямком колаборації варто визнати проєкти, які виникають через співпрацю громадського сектору, волонтерів та бізнесу.

Зазвичай великий бізнес України реалізовує "закриті моделі" допомоги ЗСУ та цивільному населенню. Коли створюється цільовий Благодійний фонд, який переважно самотужки працює на корпоративний імідж. Як це зробили в "Рошен".

Або просто здійснюється системна гуманітарна допомога, як це робить ДТЕК чи "Метінвест".

Однак виникнення та поширення специфічних проблем, породжених російською агресією, призводить до виникнення надшироких форм колаборації, коли залучаються не лише великий український бізнес та волонтери, а й відомі українці (як амбасадори), іноземні фонди з філантропами, та, навіть цілі громади.

Зокрема, до таких надшироких форм можна віднести проєкти з протезування кінцівок та наступної реабілітації. Такі, як – "Superhuman". Зовсім іншої – "відкритої" — моделі переважно дотримується український середній бізнес.

Як правило, він виробляє спеціалізований товар, який може допомогти ЗСУ та захисту цивільного населення, та відкритий до співпраці зі всіма легальними та зацікавленими волонтерськими колабораціями.

Яскравий приклад — ТОВ "ВК ПРОСТІР", який пропонує сертифіковані вітчизняні турнікети "ДНІПРО-2", підсумки для турнікетів, аптечні, тактичні ноші тощо.

Ця компанія стала відома після того, як група американських відставників (переважно з Корпусу морської піхоти США), яка переймалась формуванням тактичних аптечок для ЗСУ, почала шукати якісні та недорогі замінники "золотому стандарту" НАТО – турнікету CAT Gen 7.

І знайшла їх саме в цього виробника. Ба більше, браві американські полковники, навіть влаштували для українських турнікетів, які вважаються однією з обов’язкових номенклатурних одиниць індивідуальної загальновійськової аптечки, "краш-тест" та залишилися задоволеними.

Тому й не дивно, що зараз саме ці вітчизняні турнікети активно закуповуються відомими волонтерами. Якщо підсумовувати, то слід визнати, що всі громадські та бізнесові колаборації довели свою ефективність.

Вони ґрунтуються в першу чергу на ініціативі та горизонтальній взаємодії, якою так сильні українці. І тому можна очікувати на їхній подальший розвиток та еволюцію.