Дикий російський мікс: як Путін змішав православний неосталінізм та імперський реваншизм

Трохи загальних міркувань щодо ворога та його ідеологічної специфіки. Сила путінської Росії саме в тому, що у неї нема державної ідеології.

Той дикий мікс з православного неосталінізму та імперського реваншизму який вони використовують в пропаганді — це не система світогляду та моральний базис, а ширма, за якою Кремль ховає авторитаризм, державну олігархократію та керовану корупцію.

Це не релігія і не система поглядів, а якесь конформістський забобон на кшталт того, як перекачані пропагандою радянські люди все розуміли, що відбувається в країні, але десь у глибині своїх інфантильних душ вірили "в комунізм" — хто жив у 70-80-ті, той знає, про що я.

Тому вони так легко прощають своєму суспільству поразки. Київ за тиждень? — Якщо ні, то це не спротив всього українського народу, а наш "жест добрай волі". Харківщина? — запланований відхід на нові на позиції.

Херсон? — Шойгу по телевізору пафосно дає команду Суровікіну, і війська виводяться з території, яку місяць тому оголосили часткою РФ. Жодних проблем. Бунт Пригожина? — так, щось було, але не пам'ятаємо.

Вторгнення до Курщини — не факт заходу на "священні землі", а невеличкі бої в "приграніччі". Втрата баз в Сирії? — та жодних проблем. Вони привчили свій піпл хавати будь-яке лайно з лопати, аби лиш ту лопату тримав у руці їхній цар.

Вони й втрату Москви, я певен, спокійно приймуть як щось таке, що "йде за планом".

Феномен цього неоросійського ф****зму ще буде вивчений досконало, але зараз ми повинні його аналізувати, щоб розуміти, "де у них кнопка" і що їм тре впарити, щоб від обожнювання та німої покори вони перемкнулися на ненависть і агресію до царя та бояр.