Перша умова капітуляції РФ. Як відправити країну-агресора на світову периферію — Гудименко

Закладати фундамент нового порядку, в якому Кремль програв війну цивілізованому світові, потрібно вже зараз, і ключовим елементом повинно стати ядерне роззброєння РФ.

Про це в колонці для НВ пише засновник Руху Демократична сокира, політик, громадський діяч, а нині військовослужбовець ЗСУ Юрій Гудименко.

командир саперного відділення, кавалер ордену За мужність ІІІ ступеня, до 24 лютого 2022 року — лідер Руху Демократична сокира «С Россией стали считаться по-настоящему. Как с Советским Союзом.

А в чём-то и серьёзнее», — фантазував у Telegram один із головних «яструбів» Кремля (і, мабуть, найсмішніший із них), колишній президент Дмитро Медведєв у першій половині липня.

Відео дня Уже тоді, задовго до українського наступу і ганебної втечі російських військ із величезних захоплених територій, було зрозуміло, що фраза «с Россией стали считаться» є лише показником абсолютної відірваності Володимира Путіна і його оточення від реальності.

А після того, як світ в онлайні спостерігав панічну втечу «другої армії світу» з Харківської області, можна констатувати невідворотні зміни в статусі Кремля і всієї Російської Федерації.

Острах перед російською армією, який залишився Заходу в спадок від Холодної війни, зник. А разом із цим острахом у західних політиків та дипломатів зникла чи не головна причина вважати Росію країною, з якою потрібно домовлятися.

Вважати її країною, яка має право на сфери інтересів по всьому світу, країною, яка може мати вплив на якісь ключові рішення.

Врешті-решт, а навіщо з нею домовлятися? Армія, якою Кремль погрожував із часів Холодної війни, продемонструвала свою деградацію у військовій справі (і прогрес у бігу на марафонські дистанції).

Економіка Росії, вочевидь, зазнала нищівного санкційного удару, і тепер її головним конкурентом є не економіки провідних країн світу, а флагман Чорноморського флоту крейсер Москва, який досяг дна швидше.

Стандартний для Кремля газовий шантаж сусідніх країн нарешті перестає бути актуальним.

Фінансова система Росії, купівельна спроможність її населення, космічна галузь, культура та наука — нічого з цього не є чимось таким, на що не можна закрити очі на серйозних перемовинах.

У Росії просто не залишилося аргументів для того, аби провідні країни світу її сприймали як рівноправного партнера. Росії нічого запропонувати світові. Ані грошей, ані товарів, ані навіть страху. У Кремля залишився тільки один аргумент.

І Кремль згадує про нього все частіше. Це ядерна зброя.

Зрозуміло, що цей аргумент російські, прости Господи, дипломати не будуть використовувати на кожних перемовинах, також зрозуміло, що навіть ядерний шантаж не поверне Російську Федерацію до статусу наддержави й рівноправного партнера не те що США та Китаю, а навіть Індії чи Бразилії.

Однак наявність ядерної зброї завжди буде тінню супроводжувати будь-які перемовини щодо Росії і в першу чергу — щодо долі Російської Федерації після поразки у війні. Але проблема не тільки в остраху.

Сам факт наявності в Росії ядерної зброї наразі є чи не головним дестабілізуючим елементом у світі. Три коротких факти щодо російської ядерної зброї: 1. Росія продемонструвала свою неготовність до володіння ядерною зброєю.

Її політики, чиновники, представники офіційної влади почали публічно вимагати завдати ядерного удару по Україні через лічені тижні після того, як український народ відмовився від капітуляції і продовжив організований спротив збройній агресії. 2.

Росія порушила міжнародні угоди, зокрема багатостраждальний Будапештський меморандум. Росія наплювала на букву й особливо на дух Договору щодо нерозповсюдження ядерної зброї.

У 1994 році Україна відмовилася від ядерної зброї та добровільно, під гарантії безпеки та недоторканності своїх кордонів, передала свої запаси Росії. Тепер Росія напала на Україну і публічно погрожує їй ядерним ударом.

Чи спонукає це інші країни добровільно роззброюватись? Мабуть, навпаки. 3. Росія поводить себе так нахабно і агресивно, бо розуміє, що навіть у випадку поразки їй не загрожує доля нацистської Німеччини.

Російські керівники впевнені, що залишаться безкарними, нехай світ би побачив сотню Буч і тисячу Маріуполів.

Наявність ядерної зброї, шантаж і класичний аргумент «якщо ви дасте Росії розпастись чи почнеться внутрішня смута, то незрозуміло, хто отримає доступ до кнопки» — ось головний козир Кремля.

Цей козир не дозволить перемогти, але дозволить програти менш болісно і зберегти владу. Принаймні, так вважають у Кремлі. Висновок з усього цього дуже простий. Головним наслідком війни з Україною для всього світу має стати ядерне роззброєння Росії.

Вона має перестати бути державою із ядерною зброєю. Усе інше, усі інші цілі й задачі для українських і західних політиків повинні стати другорядними. Росія без ядерної зброї не страшна Україні.

Росія без ядерної зброї не буде так нахабно й агресивно розв‘язувати війни по всьому світу. Росія без ядерної зброї — це сигнал усім, що порушення міжнародних угод, ядерний тероризм, захоплення атомних станцій не залишаться без наслідків і будуть покарані.

Росія без ядерної зброї нарешті посяде те місце, яке має посідати відповідно до своїх технологій, ресурсів і рівня розвитку: постачальник сировини без претензій на світове панування.

«Росія без ядерної зброї» — ця коротка фраза має лягти в плани та стратегії лідерів усіх цивілізованих країн світу. Так, це непросте завдання. Але це не примха — це необхідність.

І не тільки для безпеки українського народу, але і для безпеки народів дуже, дуже багатьох країн світу. Відмова від ядерної зброї — ось перша і головна умова для російської капітуляції.