Путін сам виховує бунтівників. Як смерть Пригожина радикалізує майбутні протести у Росії

Якщо Путін хотів виглядати сильним у всій цій історії, в нього було два шляхи: На перший сценарій у Путіна не вистачило рішучості, вирішив хитрістю.

На другий — чи то інформації не мав, чи то правда вірив що то все фігня і конфлікт не вийде за рамки апаратної та інформаційної війни. Ще був варіант лайт зі збереження репутації.

Після "домовленостей" про безпеку Пригожина тупо загнати його під стіл кримінальними справами та запроторити років на 20 до в’язниці. Як Навального. Те, що відбулося вчора — це про те, що своїй системі Путін довіряє не дуже. І тому Пригожина показово зачистили.

Якщо система замість показово покарати намахує і вбиває — вона боїться повторення. Зачистили, щоб залякати можливих наступників на шляху протистояння Путіну в його найближчому колі. А це коло стає все вужче і вужче.

Після заколоту Пригожина сталися дві дуже маркерні події — відставка генерала Попова, який жалівся на брак людей і техніки при відбитті контрнаступу (його заслали в Сирію) та арешт Гіркіна, який критикував владу за об’єктивні проблеми російської армії з правих позицій.

Навіть відставка Суровікіна — не такий маркер.

Так ось, ці дві події показали, що ядро режиму не буде сприймати критику навіть від однодумців у питанні війни, що головним критерієм наближення до Путіна буде виключна лояльність, і політично й апаратно Путін перейшов у стадію оборони в обложеній фортеці.

Це при тому, що динаміка подій на фронті та необхідність мобілізації вже вимусила Путіна значно посилити владу губернаторів і регіональних еліт, зробивши їх вже і фактично сатрапами у класичному значенні цього слова.

Тобто вони вже можуть формувати власні де-факто приватні армії. Тому вбивство Пригожина і його поплічників це, насамперед, звуження інструментарію від складного (суд, зниження репутації, позбавлення впливу) до примітивного. Коли ти просто вбиваєш одних і залякуєш інших.