Олена Зеленська виступила на дебатах ПАРЄ із розгляду резолюції щодо примусово переміщених Росією українських дітей

Під час засідання було заслухано доповідь та ухвалено проект резолюції на тему: «Ситуація з українськими цивільними особами, зокрема з дітьми, примусово переміщеними або переселеними до РФ або на українські території, що перебувають під фактичним контролем РФ».

Проект резолюції готувався в межах Комітету ПАРЄ з питань міграції, біженців та переміщених осіб. Доповідач – Пауло Піско (Португалія, SOC). Дружина Президента подякувала учасникам пленарного засідання ПАРЄ за увагу до теми примусової депортації українських дітей.

«Ця тема дуже болить Україні. Дякую за те, що долучилися до боротьби за наших дітей та їхнє дитинство. У нас кажуть: «Чужих дітей не буває».

Ви доводите це тим, що зараз тут», – зазначила дружина Президента Олена Зеленська розповіла історії дітей, викрадених російськими окупантами. 12-річний Сашко був із мамою Сніжаною в Маріуполі, коли місто оточили російські військові.

Разом вони пережили страшні обстріли, відсутність води, тепла, голод, поранення Сашка. Поки їх не розділили росіяни. Їм не дали навіть попрощатися. Хлопцю сказали, що мама відмовилася від нього. Сашка вдалося врятувати, але мама все ще в полоні у російських окупантів.

12-річна Кіра також була з татом у Маріуполі, коли росіяни почали нищити місто. Тато, колишній капітан збірної України з водного поло Євген Обедінський, загинув під час бомбардування. Дівчинку окупанти вивезли в Донецьк.

Величезними зусиллями держави, громадських діячів, десятків небайдужих Кіру повернули до бабусі й дідуся. Ще одна родина – тато Євген, син Матвій, маленькі Святослава та Олександра – також із Маріуполя.

Після руйнування міста окупанти почали процес так званої фільтрації мешканців, які вижили. Тата кинули до в’язниці, а дітей забрали до притулку. Кілька місяців вони нічого не знали одне про одного.

Дітей знайшли в пансіонаті під Москвою напередодні того, як їх мали всиновити росіяни. «За цими історіями видно всю цю страшну технологію, як саме окупанти викрадають українських дітей. Найчастіше – вбивши їхніх батьків або примусово розлучивши з родинами.

А ще вивозять цілі дитбудинки та інтернати», – розповіла перша леді. Вона наголосила, що це історії, які мають хороший кінець, коли дітей вдалося повернути. Таких наразі 361. «Але є цифра, що вражає ще більше, – 19 390. Це кількість дітей, які досі в російському полоні.

І це лише ті дані, які підтверджені. Але й ця кількість не остаточна, бо що відбувається з дітьми на окупованих територіях – невідомо. За кожною цифрою – зламане життя не тільки дитини, а й усієї її родини, усіх, хто місяцями не має спокою», – зазначила Олена Зеленська.

«Це насильство, яке триває просто зараз. Бо просто зараз якійсь дитині так само, як Сашку, брешуть, що вона не потрібна, що від неї відмовилися. Якась дитина, як Кіра, плаче за вбитими на її очах батьками.

Якихось дітей, як Матвія та його сестер, готують до примусового усиновлення. Просто зараз вони не мають зв’язку із близькими», – додала вона. Дружина Президента наголосила, що кожен день, кожна година в полоні ламає психіку дітей і родин, коштує здоров’я й життя.

Тому Україні потрібне не лише занепокоєння світу – потрібна вся можлива дієва допомога для їхнього визволення. «Я прошу поставитися до цього саме як до виклику всім нашим спільним цінностям. Нашому уявленню про добро та зло.