Це нервує Кремль. Навіщо Путіну Херсон та Нова Каховка

Область виживання його планів щодо морської блокади України Інформація про можливий успішний контрнаступ українських військ на південному напрямку відкидалася і відкидається російськими політиками та пропагандистами як така собі альтернативна реальність — такого не може бути просто через те, що не може бути ніколи.

І навіть після вимушеного визнання Міноборони РФ «спроби наступу», ми бачимо з якою нервозністю в Москві реагують на власне шанс втрати контролю над Херсонською областю, а це, гадаю, свідчить про важливість регіону для Кремля, — пише Віталій Портніков для Крим. Реалії.

Відео дня Херсонщина для Володимира Путіна — це, певен, область виживання. Область виживання його планів щодо морської блокади України. Область виживання сподівань, що вдасться окупувати весь український південь та відрізати Україну від моря.

Область виживання окупованого Криму. На останньому зупинимося. Коли в 2014 році в Кремлі було ухвалено рішення про окупацію та анексію півострова, я серед інших експертів ставив прості запитання.

Невже Володимир Путін не розуміє, що Крим — не острів, і ніколи у своїй історії не існував без нерозривного зв’язку з материком? Невже Володимир Путін не розуміє, що Перекоп Криму не замінить жодного мосту? Невже Володимир Путін не розуміє, чим XXI століття відрізняється від катерининського минулого Криму? І річ навіть не в тім, що імператриця спочатку встановила контроль над материком навколо півострова — нинішніми південними землями України, а потім взялася за Крим.

А в тім, що за кілька століть змінилися і кількість населення та економічні потреби населення. Простіше кажучи, Крим не проживе без води з Дніпра. Путін, схоже, цього не розумів.

Ми неодноразово мали змогу переконатися, що зі спроможністю ставити запитання про наслідки тих чи інших своїх дій у російської влади виникали проблеми. Але коли збагнули — зробили висновки, і схоже, аж ніяк не на користь здорового глузду.

Тому що здоровий глузд міг нашіптувати крамольну думку про те, що окупація Криму — незважаючи на зростання рейтингу Володимира Путіна — спочатку була банальною політичною дурістю.

А прагнення довести, що це не дурість, а політичний успіх, спричинило рішення окупувати весь український південь. Відновити, так би мовити, історичний зв’язок Криму з материком лише протилежним чином. Включити і материк до складу Росії.

Саме тому всі останні місяці ми чуємо розмови про можливість проведення у Херсонській та Запорізькій областях таких собі «референдумів» про приєднання до Росії. І саме тому у Москві й чути не хочуть, що можуть програти битву за Херсон.

І тим більше битву за Нову Каховку. Битву за дніпровську воду.

Саме тому для російської пропаганди зараз важливо «не зважати» на заяви українських політиків про те, що Київ продовжуватиме прагнути до відновлення територіальної цілісності країни, аж до деокупації півдня.

У віртуальній політичній реальності Кремля Росія нібито «прийшла назавжди» і не віддасть своєї «області виживання». Але це реальність минулих років. Реальність, яка дозволяла агресивним імперіям захоплювати чужі землі та диктувати свої правила.