Втрати Росії – 50 тисяч. Скільки ще потрібно для розгрому окупаційних військ

Думка. Ми . Ми з України 50 тисяч ліквідованих росіян — це приємна для нас цифра. Але слід розуміти один нюанс. За розрахунками Генштабу Росії, 50 тисяч убитих — це показник планових втрат, необхідних для окупації всієї України.

Саме такий показник вони закладали у свої стратегічні плани із захоплення всієї країни. Вони хотіли йти до західного кордону. І розуміли, що легкої прогулянки усією територією нашої держави не буде. Звідки я це знаю, не питайте. Просто знаю.

Те, що 50 тисяч росіян загинули через окупацію частини сходу та півдня — це зазвичай провал усієї стратегії та планування російської ГШ. Втрати давно вийшли за плановий показник.

Але при цьому не варто вважати, що 50 тисяч російських трупів це якась катастрофа для Путіна чи Кремля. Це не приголомшить російське суспільство. І не призведе до зміни планів кремлівських людожерів.

За розрахунками нашої розвідки, кількість військ, які Путін зможе задіяти без великої мобілізації, становить 350 тисяч. З початку війни проти нас було перекинуто близько 125 тисяч російських військовослужбовців.

Нині показник російського особового складу, задіяного у війні, навіть вищий, ніж на першому етапі. За рахунок власних резервів та примусової мобілізації чоловіків із окупованих територій Донбасу. Людський запас у Росії є.

Це принаймні ще 100 тисяч військовослужбовців, які Росія може поступово задіяти для війни. Якщо вважати класичним способом, то для повного розгрому окупаційних військ нам потрібно, принаймні, подвоїти цифру безповоротних втрат. Тобто вбити щонайменше ще 50 тисяч росіян.

За умови, що Путін не ризикне вдатися до загальної мобілізації.

Якщо брати узагальнену динаміку — від 200 до 300 ліквідованих солдатів РФ на добу та з огляду на тенденцію переходу війни у позиційну фазу — для ліквідації ще 50 тисяч нам може знадобитися від восьми місяців до року.

За умови, що росіяни повністю вичерпають свій наступальний потенціал і не проводитимуть наступальних операцій, у яких втрати будуть вищими. Кожному з нас варто пам'ятати, що не буває втрат ворога без наших втрат. Війна не закінчиться ні через 2-3 тижні, ні через 2-3 місяці.

Війна — це наше буття і наше життя. Кожен має розуміти, що ніякого повернення до довоєнного життя не буде. Навіть після перемоги життя буде іншим. З іншим пріоритетом та іншими виборами. Доки не впаде російська державність. Багато років ми порівнювали себе з Ізраїлем.

До кінця не розуміючи, що таке життя у перманентній війні. Саме час увійти до цього режиму постійної готовності до опору. Жити в тих умовах, у які нас поставила доля. Жити всупереч ворогові та його планам щодо нашого знищення. На зло йому! І будувати нове. Нову державу.

На нових засадах. Державу демократичну, вільну та сильну. Без компромісів зі старими практиками корупції, без інфантилізму, із почуттям власної гідності та відповідальності перед самим собою та Україною. Війна — це час знищення.

Але знищення старого дає імпульс для побудови чогось нового. Для пошуку обіцяної землі, нової України без совка та совкових практик. Переможемо не лише силою зброї.

Але й силою змін та адаптації, силою ефективності, силою технологій, силою нашого вільного суспільства, яке має пройти очищення війною. Принцип еволюції простий: хочеш вижити — змінюйся! Ми хочемо вижити.