Для Путіна це — крайній засіб. Кого диктатор шантажує ядерним ударом і для чого

І щоб ця ініціатива не перетворилася на повну поразку, треба було дуже швидко робити якісь кроки. І Путін ці кроки зробив. Це не тільки мобілізація, а це рішення про проведення референдумів.

Це речі, між собою пов’язані, бо Путін створив формальний привід для потенційного застосування тактичної ядерної зброї. Він погрожував цим і раніше, і зробити міг раніше, але щоб створити Casus belli, Путін вирішив винайти додатковий привід для шантажу, що і зробив.

Бо без цього шантажу і без залучення додаткових сил у Путіна інших варіантів зупинити ситуацію, вирівняти її, не було. Брак людських ресурсів, в першу чергу, мотивованих і кваліфікованих, перетворився для нього на величезну проблему.

Відео дня Ця чергова погроза застосувати ядерну зброю, вже більш чітко артикульована у виступі Путіна адресована до Вашингтону і Берліну. До Вашингтону, бо у Кремлі вважають, що це найвпливовіша сила, яка може вплинути на позицію України.

До Берліну, бо до нього все одно дослухаються і на нього орієнтується значна частина європейських країн, а головне через те, що німці разом із французами все ще намагаються виконати роль миротворців.

Тобто, аби Захід вплинув на Україну, і та припинила, щонайменше, наступальні операції. Чи означає цей шантаж, що Путін не готовий до застосування ядерної зброї? Я би так не говорив.

На моє глибоке переконання, я не змінив свою точку зору, починаючи з 24 лютого, — Путін не божевільний, він безумний. Він абсолютно нормальний у світі, у якому живе, але цей світ абсолютно божевільний.

Ось подивіться, у будь-яких варіантах, коли є вибір, Путін обирає ескалацію агресії. У нього був вибір перед 24 лютого, у нього був вибір зараз — він обирає варіант ескалації.

Тому, на превеликий жаль, ризик застосування, щонайменше, тактичної ядерної зброї є (не стратегічної, бо удар у відповідь буде неминучим і страшним). Але це для Путіна — крайній засіб.

Думаю, він все ж таки сподівається, що цей шантаж вплине на Вашингтон, який вважає себе відповідальним за подальшу долю світу. Путін вважає, що Вашингтон може схилити Київ до більш «гнучкої, миролюбної» позиції, принаймні, зупинити наступ там, де ЗСУ його проводять.

Поки що жодних публічних ознак того, що Вашингтон чи інші західні політики піддаються на цей шантаж, не видно. Залаштункових ознак ми бачити не можемо, зазвичай подібні речі стають відомі після того, як вони вже відбулися. Тут багато що залежить не стільки від США.

Це росіяни нас вважають класичним об'єктом. Але ми зараз перетворилися на суб'єкт політики, і навіть попри те, що, на жаль, залежимо від наших партнерів (велика вдячність їм за допомогу), але українська влада і народ самі визначатимуть свою долю.