Путін поспішає. Навіщо Кремль розкручує тему мирних переговорів

Володимир Путін заявляє, що припинення вогню перед стартом мирних переговорів є неможливим, а роль ймовірних посередників не варто переоцінювати. Як у Кремлі бачать старт переговорного процесу, з’ясовував Фокус.

Після закінчення саміту Шанхайської організації співробітництва (ШОС), який пройшов у Астані 3-4 липня, Путін заявив, що російські війська не припинятимуть вогонь в Україні до старту переговорного процесу.

"Нам потрібно домогтися того, щоб противна сторона погодилася зробити такі кроки, які були б незворотними і були прийнятними для Російської Федерації. Припинення вогню без досягнення цієї домовленості неможливе", — зазначив він.

Крім того, Путін сказав, що не хоче вести переговори через посередників: "Ми завжди виступали за переговори і ми ніколи від них не відмовлялися.

Питання тільки в тому, що остаточно завершити конфлікт за допомогою посередників і тільки через них мені видається малоймовірним, оскільки важливий, як момент компетенцій посередника, так і його повноважень".

Між тим експерти, з якими поспілкувався Фокус, переконані, що усі заяви, які лунають наразі з боку вищого керівництва Росії є нічим іншим, як ситуативні спекуляції з підтекстом.

Заяви Путіна, які пролунали за підсумками саміту ШОС, – це продовження того ж ультиматуму, який він озвучив перед Самітом миру у Швейцарії, переконаний політолог Тарас Загородній.

"Путін добивається, щоб Україна покинула чотири тимчасово окуповані області, після чого має бути проведена міжнародна конференція, яка зафіксує результат війни.

Інакше кажучи, він хоче прямих перемовин зі Сполученими Штатами Америки і досі мріє про Ялту зразка 1945 року, де хоче поділити світ.

Але в реальності Путін пропонує не Ялту 45 року, а Мюнхен 38-го, коли Гітлер, Муссоліні, Чемберлен та Даладьє віддали на поталу Гітлеру невелику Чехословаччину, але агресія продовжилася, і це стало лише прелюдією до Другої світової війни", — зауважує експерт у розмові з Фокусом.

При цьому, на переконання Тараса Загороднього, Путін зараз дуже поспішає, і на це є кілька причин. "По-перше, я думаю, що у Кремлі все ж таки побоюються приходу до владного керма у США Дональда Трампа, оскільки він може бути для них абсолютно непередбачуваним.

По-друге, у Москві розуміють, що восени вже можуть бути дуже видимі результати ударів українських спецслужб по енергетичним об’єктам РФ, і буде очевидно, що у росіян починаються серйозні проблеми з енергетикою.

СБУшні дрони вже долітають до Новоросійська, а напередодні була атака на залишки Чорноморського флоту РФ. Щонайменше через ці дві причини Путін зараз дуже поспішає", — зазначає експерт.

Між тим, на його думку, США та Європа ніколи не пристануть на умови, які сьогодні висуває Путін. "Путінські забаганки ніхто не враховуватиме, тому що є статут ООН, Гельсінські угоди від 1975 року про непорушність кордонів у Європі.

Тому Путін висуває абсолютно неприйнятні умови, які не можуть бути реалізовані в принципі", — підсумовує Тарас Загородній.

"Станом на сьогоднішній день є багато сторін, які хотіли б виступити у ролі посередників і переговорників у питанні врегулювання російсько-української війни.

І Путін таким чином хоче підторговувати цим статусом, заявляючи про те, з ким вони готові будуть розмовляти, а з ким ні. Наприклад, з Ердоганом, гадаю, в результаті зможуть, але в нинішній конструкції насправді багато що залежить від Китаю.

І, вочевидь, Пекін хотів би відіграти роль посередника, але, думаю, тут не йтиметься про раніше озвучені КНР пропозиції. Це буде щось нове і, ймовірно, гібридне", — наголошує у розмові з Фокусом політолог Ігор Петренко.

На думку експерта, багато що у цьому процесі залежить від того, що саме буде в фокусі уваги: припинення вогню чи якісь питання більш глобального масштабу. "Стосовно далекоглядних і глобальних питань, то, очевидно, що до їх вирішення сьогодні ніхто ще насправді не готовий.

Україна тим паче не готова розмінювати свої території, а ось питання припинення війни – інший момент, який дійсно може наразі значитися у переговорному порядку денному. Але це має відбуватися за аналогією "зернової угоди", де посередниками виступали б Туреччина та ООН.

Може йтися й про інші формати за участю впливових і авторитетних посередників", — акцентує політолог.

Озвучуючи заяви про роль посередництва та неможливість припинення вогню до переговорного старту, Путін намагається максимально підвищити стартові ставки, каже Ігор Петренко.

В нещодавньому інтерв’ю газеті The Philadelphia Inquirer Володимир Зеленський припустив можливість переговорів з Росією за участю посередників. Як приклад він назвав зернову угоду, у розробці якої брали участь Туреччина та ООН.

За словами президента, такий формат дуже довго працював і міг би бути використаний при обговоренні питань "територіальної цілісності, енергетики та судноплавства".

Якщо ж мова конкретно про Туреччину, то напередодні у Кремлі заявили, що президент Реджеп Таїп Ердоган не може бути посередником на переговорах щодо врегулювання російсько-української війни.

Про це як раз під час зустрічі "на полях" саміту ШОС Путіна і Ердогана заявив спікер Кремля Дмитро Пєсков, якого цитують росЗМІ.

В Адміністрації президента Туреччини в деталі вдаватися не стали, акцентувавши лише на тому, що під час зустрічі з Путіним Ердоган обговорював російсько-українську війну.

Сам Ердоган на саміті ШОС без жодної конкретики заявив, що "справедливий мир, який може задовольнити обидві сторони (Україну та Росію), можливий". Він також пообіцяв, що "Туреччина й надалі продовжуватиме докладати зусиль для встановлення миру в регіоні та світі".

До речі, раніше Ердоган наполягав на тому, що не можна проводити Саміт миру без участі РФ, оскільки "мирні плани, які виключають Росію, не дадуть жодних результатів". Але Туреччина взяла участь у Саміті миру у Швейцарії і стала одним із підписантів підсумкового комюніке.

Оцінили останні заяви Путіна і аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW).

Зокрема, у свіжому звіті організації зазначається, що Путін прямо відкинув участь РФ у будь-яких "значущих" переговорах щодо угоди про припинення вогню, натомість вимагаючи "незворотної демілітаризації" України.

Аналітики зазначають, що таким чином російський лідер вимагає від України фактичної капітуляції для припинення вогню.

На думку фахівців, відмова Путіна від будь-якої угоди про припинення вогню без капітуляції України "ще більше ілюструє, що він впевнений у своїй оцінці, що Росія може досягти перемоги, продовжуючи повзуче просування в Україні".