Розділена війною. Як живуть на звільненій та окупованій частинах Херсонської області

Після деокупації Херсон став містом України, що найбільше обстрілюється, за межами Донбасу. Наразі лівий берег Херсонщини живе під контролем ЗС РФ, без постійного доступу до інтернету та із завищеними цінами на продукти.

Фокус поспілкувався із жителями Херсонської області, які розповіли про життя під регулярним обстрілом та в окупації РФ.

Російська армія окупувала Херсон у перші дні після оголошення повномасштабної війни — через географічну близькість з анексованим Кримом, і вже 1 березня ЗС РФ увійшли в місто.

Незважаючи на те, що окремі загони територіальної оборони чинили опір російським окупантам, 2 березня мер Херсона Ігор Колихаєв заявив про відсутність у місті українських сил.

21 вересня президент Володимир Зеленський призначив Галину Лугову головою Херсонської міської військової адміністрації. За її словами, нинішнє місцезнаходження Ігоря Колихаєва невідоме. Понад 9 місяців Херсон перебував під контролем Росії.

9 листопада 2022 року внаслідок українського контрнаступу російське військове керівництво ухвалило рішення залишити місто та весь правий берег Дніпра.

Відведення армії Сергій Суровікін, який на той момент обіймав посаду командувача російських військ, назвав "непростим рішенням". Перед тим, як залишити Херсон, ЗС РФ зруйнували його основну інфраструктуру — водо- та електропостачання, телевежу та телецентр.

Було вивезено експонати з міських музеїв і навіть єнот із зоопарку. 11 листопада 2022 року в ГУР МО заявили, що Херсон повертається під контроль України.

Через кілька днів після відступу російська армія почала завдавати регулярних ударів по звільнених правобережних містах Херсонської області. Так, обстрілами 14 та 19 грудня було частково зруйновано будівлю обласної адміністрації.

24 грудня російські військові обстріляли центр Херсона: 10 людей загинули, 80 отримали поранення. 27 грудня окупанти обстріляли критичну інфраструктуру міста. 29 січня через російський обстріл у Херсоні загинуло троє людей.

9 березня один зі снарядів ЗС РФ потрапив в автобусну зупинку — троє людей загинули на місці. Згідно з даними розвідки Великобританії на початок лютого 2023 року, Херсон — місто України, що найбільше обстрілюється, за межами Донбасу.

1 лютого міська рада повідомила, що з моменту деокупації російські військові завдали по Херсону 1 739 ударів. Після звільнення від російських військових на вулиці Херсона почали виходити місцеві жителі, святкуючи повернення під контроль України.

Наразі, як розповідають містяни, людей стало набагато менше, ніж у перші дні після визволення. Увесь період окупації Катерина пробула у Херсоні. Вже після 11 листопада дівчина, на відміну від своїх друзів та знайомих, не виїхала з міста, незважаючи на небезпеку обстрілу.

У коментарі Фокусу співрозмовниця розповідає про життя після відходу окупантів. "Удари не припиняються ні на день. Є закономірність: коли ЗСУ "відпрацьовують" по росіянах, у нас буває перепочинок — інтенсивність обстрілів знижується.

За останні кілька тижнів не було ударів Градами, лише міномети. Хоча у перші місяці після звільнення Гради обстрілювали Херсон регулярно. Не можна сказати, що в місті є безпечне місце. Так, кудись прилітає менше, але все одно прилітає.

Зараз, якщо у нас є кілька годин тиші, це вже чудово і несподівано", — каже Катерина. Дівчина розповідає, що, незважаючи на регулярні обстріли, повітряна тривога найчастіше звучить під час зльоту російської авіації з аеродромів і не поширюється на застосування артилерії.

Інтенсивні удари по міській інфраструктурі, а також відсутність робочих місць стали головними причинами, через які жителі Херсона залишають місто у більшій кількості, ніж під час окупації. "80-85% людей з Херсона виїхало.

Коли росіяни закликали евакуюватися, виїжджали колаборанти і недовірливі люди, схильні до паніки.

Це ті, кого змогли переконати в тому, що ЗСУ почнуть обстрілювати місто і ті, які розуміли, що якщо РФ заявляють про обстріли ЗСУ, то означає, що обстрілюватиме якраз Росія, але це все одно була не така кількість, як після деокупації.

Якийсь період після звільнення на вулицях було багато людей і руху. Зараз же Херсон – це місто-привид, як у типовому фільмі про постапокаліпсис і кінець світу. Людей немає, все закрито, центральні вулиці порожні. Люди сидять по домівках, або поїхали.

Ми виходимо на вулицю не для того, щоб насолодитися життям — зазвичай це короткі перебіжки в магазин або на пошту", — розповідає Катерина. Як запевняє місцева мешканка, у Херсоні більшість підприємств та кафе закрилися.

Дефіциту товарів у місті немає, проте є проблема з їх реалізацією – кількість магазинів суттєво скоротилася, а перед нечисленними робочими супермаркетами вишиковуються великі черги. Спустіле місто Катерина порівнює з періодом коронавірусної пандемії.

"Який сенс повертатися до Херсона, який постійно обстрілюється і де немає роботи? Більшість підприємств не працюють. Як ти можеш відкритися, якщо є постійна загроза життю твоїм співробітникам? Під час російської окупації ми могли купити каву у закладах.

Але це точно було не в задоволення, тому що довкола росіяни, які на тебе дивляться і все це нагадує гетто.

Зараз є кілька кафе, які ще працюють, але насолоди від чашки кави ти не отримаєш, бо не знаєш – прилетить снаряд чи ні… Здається, що це якісь дурощі, але насправді це становить значну частину психологічного здоров'я.

По суті, у нас локдаун, тільки з тією відмінністю, що на вулиці гуляє не вірус, а ймовірність миттєвої смерті", — ділиться Катерина. Наразі дівчина не збирається виїжджати з Херсона – можливість дистанційної роботи дозволяє залишатися у рідному місті.

При цьому Катерина не вірить, що російська армія здійснить повторну спробу наступу на Херсон, а схожі заяви у Державній Думі РФ називає "вологими мріями Сальдо". "Ми вже звикли до звільнення і не віриться більше в те, як ми жили під час окупації, коли тут був повний триндець.

Вважаю за краще такий стан, з обстрілами та порожнім містом, ніж який був до звільнення. Тоді була повна неволя та постійний страх. Наразі я в українському Херсоні — у своїй рідній фортеці, яку намагаються спалити, покарати та знищити", – закінчує Катерина.

Після виведення військ із Херсона російська армія зосередила сили на лівому березі Дніпра, а окупаційна влада розмістилася в Генічеську, назвавши місто з довоєнним населенням у 20 тисяч осіб "столицею" Херсонської області.

За інформацією британської розвідки, це було зроблено для зручності управління обороною захоплених південно-західних територій України. 24 лютого 2022 року збройні сили Росії окупували місто Олешки, що на лівому березі Дніпра Херсонської області.

У місті пройшли проукраїнські мітинги, але згодом, як розповідає місцева мешканка Людмила, містяни почали залишати окуповану територію. Основний маршрут – Європа чи підконтрольна Україна, транзитом через Крим та Росію.

Співрозмовниця розповідає про ситуацію на лівобережній Херсонщині та про те, як російські військові обстрілюють цивільну інфраструктуру для дискредитації ЗСУ. "Настрої у більшості з тих, хто залишився, однакові – чекаємо на Україну, справжнього звільнення.

Але є й маразматичні бабки, які вірять у пропаганду РФ. Також ми бачимо, як українські військові відпрацьовують по позиціях росіян. Працюють чітко та злагоджено, у цивільні будівлі прильотів від ЗСУ не було.

Разом з тим, ЗС РФ ставлять свою техніку на лівому березі і самі обстрілюють окуповану територію — для того, щоб створити картинку для пропаганди, ніби українська армія обстріляла мирних людей", – каже співрозмовниця.

Людмила розповідає, що російські військові заселяють цивільні будинки, господарі яких покинули лівий берег Дніпра. За словами жінки, місцеві жителі намагаються зайвий раз не виходити надвір, щоб не стикатися з окупантами.

Якщо солдат російської армії вимагає надати телефон для перевірки, містяни видають запасний — спеціально на випадок, якщо потрібно вийти з дому.

Вона пояснює, що для того, щоб знецінити українську гривню, окупаційна "адміністрація" встановила власний курс конвертації валют – один рубль дорівнює одній гривні. Також із нововведень росіян – заборона на використання терміналів для оплати банківськими картками.

"Щоб якось вижити, люди пішли на роботу. Від безвиході – аби платили гроші. Так виходить, що в деяких селах у школах викладають вчителі чи вихователі без освіти. Комусь все одно, що відбувається і на кого працювати.

У такій ситуації не знаю, як засуджувати комунальників, газовиків та електриків, які рятують наше існування. Наприклад, у нас нещодавно під час ремонтних робіт три комунальники підірвалися на міні – двоє з них загинули", – розповідає Людмила.

Здебільшого продукти на окуповану територію постачають із Криму. Місцеві кажуть, що попри низьку якість вартість таких товарів сильно завищена. Також у Херсонську область завозять продукти із тимчасово непідконтрольних Мелітополя та Бердянська.

Людмила наводить ціни в Херсоні на "імпортні" товари. Хліб – 40–50 гривень. Молоко – 50-70 грн, кілограм сиру – 200 грн, сметана 0,5 – 180 грн. Кефір – 60 грн, М'ясо – 350-380 грн за кілограм. Яйця – 100-130 за 10 шт.

20 березня окупаційна "адміністрація" Олешок повідомила про намір повернути місту радянську назву Цюрупинськ. Місцевих такі заяви вже не дивують.

Орієнтуючись на інтерв'ю військового керівництва України та інформацію іноземних ЗМІ, проукраїнські громадяни очікують на анонсований весняний контрнаступ ЗСУ. "Жити у всьому цьому кошмарі важко морально. Херсон хоч і безбожно обстрілюють, але там хоча б немає росіян.

Тому що ти ніколи не знаєш, що спаде їм на думку, що вони придумають. Нам залишається тільки чекати на українську армію. Ми дуже раділи звільненню. Херсона, але при цьому розуміли, що до нас черга може дійти пізніше”, – каже жінка.

Наприкінці розмови Людмила пояснює – постійний доступ до мобільного зв'язку є лише за наявності сім-картки російського оператора. Для отримання абоненту потрібно вказати особисті дані.