До чого призведе істерика Путіна. Декілька найреалістичніших версій подальшого ходу війни й ситуації у світі

Але експерти впевнені: тим самим він спрямував свою країну до внутрішніх потрясінь, нічого не змінивши на фронті. Зранку 21 вересня господар Кремля Путін вкотре оголосив Україні велику війну, не оголошуючи її.

Якщо вперше, 24 лютого, він це зробив, заявивши про початок «спеціальної військової операції», то нині усе відбулося під виглядом визнання наперед «референдумів» на окупованих землях України, погроз НАТО ядерною зброєю та відмашки про початок «часткової» мобілізації в РФ.

Відео дня Як пояснив Путін, спецоперація йде успішно — армія РФ поволі «визволяє» Донбас. А саме це, за словами диктатора, тепер є ключовим завданням Росії.

Але біда у тому, уточнив господар Кремля, що лінія фронту розтягнулась на тисячу кілометрів, а росіянам протистоїть не лише «неонацистські формування», але й «фактично вся військова машина колективного Заходу».

Відповісти цій «машині» Путін планує на полі бою, залучивши у армію окупантів ще сотні тисяч росіян. Крім того, він попередив, що у разі «загрози територіальній цілісності» РФ Москва застосує ядерну зброю. «І це не блеф», — додав диктатор.

А його визнання «референдумів» у окупованих районах Донеччини, Луганщини, Херсонщини та Запорізької області ще навіть до їх початку, — хоча результат «голосування» заздалегідь відомий, — показує, що загрозою територіальній цілісності можуть стати навіть удари ЗСУ по окупантах у цих регіонах.

Путін пообіцяв росіянам «часткову» мобілізацію, — мовляв, лише тих, хто у запасі, та має армійський досвід. Але в його відповідному указі ніяких обмежень стосовно цього процесу нема. Зате там є один пункт, який Кремль не став оприлюднювати.

Прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков пояснив, що йдеться про кількість майбутніх мобілізованих — 300 тис. Цю цифру вперше озвучив міністр оборони країни-агресору Сергій Шойгу.

Необхідність у цих силах, які на третину перевищують приблизну численність первинного угрупування РФ, яке почало повномасштабне вторгнення, він пояснив парадоксальним чином. Мовляв, за час «операції» ЗСУ втратили 100 тис.

із початкових 200 тис своїх військових, тому додатково поставили «під рушницю» ще 300 тис. За цей же час росіяни, по словах Шойгу, втратили 5937 бійців.

Але «проти нас працює усе натівське супутникове угрупування: більше 70 військових та більше 200 цивільних супутників розвідують місця розташування наших підрозділів». Міністр додав, що мобілізаційний ресурс РФ складає 25 млн.

З цього приводу президент Володимир Зеленський заявив: «Путін бачить, що його підрозділи просто розбігаються. Йому потрібна багатомільйонна армія. Тому що він бачить, що більша частина тих, хто до нас вторгається, просто біжить.

Він хоче втопити Україну у крові, зокрема, у крові своїх солдатів». Також українській лідер назвав «референдуми» фейковими, і додав, що не вірить в те, що Путін застосує ядерну зброю.

Чого ж дійсно слід очікувати Україні - як на лінії фронту, так і у сфері міжнародної підтримки? НВ разом з експертами змоделював найбільш реальні сценарії розвитку подій.

Наслідки для України Поганого сценарію для України після заяв Путіна про мобілізацію не може бути, переконаний Олександр Коваленко, військовий експерт з Інформаційного спротиву.

Адже, за його словами, у Росії не вийде зібрати такої кількості мобілізованих, яку вони планують. А навіть, якщо це вдасться, — де їх навчати, чим їх забезпечувати? «Путін оголосив про 300 тис.

, але їх усіх треба матеріально-технічно забезпечити зброєю, спорядженням, технікою та іншим, якщо з них будуть формувати підрозділи, — зауважив експерт НВ. — 300 тис. — фактична кількість підрозділів особового складу, які приймали участь за 7 місяців війни в Україні.

На початку вторгнення це було 180 тис. особового складу, сконцентрованого біля наших кордонів з боку Росії і Білорусії, а також на тимчасово окупованому півострові Крим.

А потім були постійні ротації і відновлення боєздатності, відведення на відновлення боєздатності підрозділів тощо». Відтак, щоб забезпечити 300 тис. мобілізованих, потрібно тисячі одиниць техніки зовсім різної номенклатури.

А цього не вистачає Росії навіть для тих, хто воює зараз. Тому «часткова» мобілізація, на думку Коваленка, це проблема, в першу чергу, для РФ.

Бо вона не тільки підіймає питання про забезпечення, але ще й про примусову, навіть репресивну мобілізацію, — з використанням елементів законодавства, яке напередодні заяви Путіна в РФ зробили більш жорстоким відносно різних мобілізованих, військовослужбовців та дезертирів.