Воюють все гірше. Як безжальні командири послаблюють ЗСУ

Військовослужбовець Олександр Карпюк звертає увагу на проблему, яка стає дедалі важливішою для української армії. Це — бездумні та безжальні командири, які посилають своїх солдатів на забій, що призводить до погіршення якості підрозділів.

Є така проблема в деяких підрозділах. На жаль, деякі командири не можуть зрозуміти просту логіку. Хронологія така. Командир отримує поповнення, вмотивовані хлопці, гарне злагоджені, потім отримали бойовий досвід, "рекси", все гуд.

Починається робота, "рекси" йдуть хоч у вогонь, хоч у штурм, і командир починає їх використовувати, щоб давати наверх результати. Підвищення активності підрозділу приводить до швидкого підвищення кількості поранених/загиблих.

Починають поповнювати аби ким (багато ж інфо, що задіяли тих, хто "просиджував в тилу").

Але з тих, хто сидів в тилу, здебільшого або технічні спеціалісти, або діди, які не можуть так же гарно воювати, як "рекси", та частіше відмовляються виходити тримати позиції (особливо якщо перед їх очима досвід, як використовували на цій ділянці "рексів", які просто замортизувались тут при дебільних задачах).

Наступний склад підрозділу вже по боєздатності нижче, ніж був попередній. Який без розуму використали, бо думали, що постійно буде поповнення бійцями такої ж якості. Через декілька місяців таких ітерацій підрозділ деградує та не може тримати ділянку.

Він і по людській якості, і по вмотивованості дуже відрізняється від попереднього складу. Особливо по демотивованості. АЛЕ КОМАНДИРИ ПРОДОВЖУЮТЬ НАРІЗАТИ ЇМ ЗАДАЧІ, ЯК "РЕКСАМ".

А зверху дивляться та не розуміють, чому так, раніше було тут 50 типів, і зараз 50 бійців, а втримати позицію не можуть. Результат — втрачені позиції.

Бо у командирів перед очима як приклад "перший состав", і вони гонять людей на передову, вважаючи, що проблема тільки в боягузтві, треба просто цьому взводу дати наказ, поорати на них, і це вирішить проблему, і вони будуть воювати як попередники. Не вирішує.

На деяких ділянках адекватні командири, які бережуть особовий склад, просто потроху відступають, тому що розуміють, що немає людей та якості цих людей, щоб відбивати позиції назад. Але так не завжди є.

І так, треба нарешті нагадати деяким командирам, що людський ресурс вичерпний. Ви можете ху…сосити свій підрозділ скільки завгодно, але іншого у вас немає. Це найкраще, що у вас є, і наступні будуть гірші.

Бо бригади на відновлення майже не виводять, робота по злагодженню робиться мінімальна, і чим більше ітерацій — тим більше деградує підрозділ. І якщо ви про…бете цих в тупорилих задачах — то наступна ітерація буде ще гірше. Але ще і без попереднього бойового досвіду.

Тому деяким військовим треба вивчити перше правило менеджменту: "Цілі повинні бути реальними та досяжними, це є запорука виконання місії ". На жаль, це не всі розуміють. Бережіть людей. Ми ж не совок з "баби єсчо нарожают".

Підвищення КПД підрозділів повинно бути за допомогою покращення координації, більш ефективного використання вогневих засобів та розуміння реальних можливостей свого особового складу. Так, це складніше, ніж втупу гнати людей тримати позиції. Але так треба.