Відродження туризму після війни. Чого повчитися в Ізраілю та Хорватії

Влада розглядає туризм як опору післявоєнного відродження країни.

Як цього досягнути? Сьогодні ситуація з туристичною галуззю в Україні складна: в'їзний туризм повністю зупинився, внутрішній – переживає бум, але радше вимушений, спричинений внутрішньою міграцією населення, необхідністю перепочинку від постійних обстрілів та обмеженнями щодо виїзду за кордон для військовозобов'язаних.

   Водночас Україна розглядає туризм як опору післявоєнного відродження країни, повідомила очільниця Державного агентства розвитку туризму (ДАРТ) Мар'яна Олеськів на міжнародному туристичному ярмарку Fitur у Мадриді.   Це важливий зсув, але для його втілення потрібен план.

Чітко узгоджені та продумані кроки, підкріплені міжнародною підтримкою, дозволять доволі швидко та ефективно розпочати відродження галузі.   Яким він може бути? Гляньмо на досвід відновлення інших країн після воєнних конфліктів, криз чи періодів застою.

Приклад Ізраїлю більш наближений до наших реалій.

Попри постійну загрозу ескалації напружених відносин із сусідніми державами, періодичні загострення на кордоні із Сектором Гази, а також ракетні обстріли та постійні терористичні атаки, країна зберігає свій туристичний статус, як і Єгипет.

  Секрет цього простий: для відновлення довіри мандрівників реалізуються антикризові заходи, серед яких може бути посилення безпеки навколо туристичних зон, взаємодія з медіа для коректного інформування населення та іноземців щодо умов перебування у країні, можливостей для відпочинку та подорожей країною, безпекових питань зокрема.

  Україні необхідні потужні інформаційні кампанії, які чітко окреслюватимуть межі конфліктних або небезпечних регіонів, підкреслюватимуть безпеку доступних туристичних центрів.   Одним із наслідків повномасштабної війни став сплеск впізнаваності України у світі.

На цій хвилі в нас є всі шанси для розвитку сильного туристичного бренду. Дбати про імідж і репутацію необхідно завжди, а у кризові часи – навіть вдвічі завзятіше.    Релевантним для нас у цьому сенсі може бути досвід Хорватії.

Сильний туристичний бренд країни як однієї з основних курортних точок тяжіння Адріатики забезпечив потужну підтримку швидкому відродженню туризму в країні після війни у 90-х роках.

Ще один приклад — Туреччина, в якій час від часу загострюється турецько-курдський конфлікт, після чергової ескалації на початку 2000-х, для залучення іноземних туристів у 2009 році спрямувала на рекламу $70 млн бюджетних коштів Міністерства культури та туризму (весь бюджет Міністерства тоді становив $80 млн).

  Для промоції нашого туристичного потенціалу у нас вже є можливості, зокрема, участь у міжнародних туристичних заходах, залучення партнерів та профільних організацій до створення і реалізації програми відродження туризму.

Потужним кроком із точки зору бренд-піару може стати проведення саміту країн або туристичної конференції UNWTO в Україні після нашої перемоги.

  Закон "про інвестиційних нянь", спрощення візового режиму, велике будівництво і відновлення музеїв – Україна теж потроху відновлює інфраструктуру та створює привабливі інвестиційні умови для курортного будівництва.

У воєнних реаліях готельному бізнесу дуже важко втриматися на плаву. Найбільше страждають готелі з великим номерним фондом (від 100 номерів), адже поточне завантаження часто не дозволяє їм триматися хоча б на рівні беззбитковості.

Відновити діяльність без значних інвестицій та пільг (приміром, на газове опалення, яке нині дорожчає для підприємств втричі) буде дуже важко.

У таких передумовах кістяком відновлення інфраструктури може стати підтримка і розвиток на перших етапах саме невеликих готелів, вілл, бунгало. Такі формати сімейного та більш усамітненого відпочинку добре зарекомендували себе на європейських курортах.

Крім того, для розвитку туризму у невеликих містах, які можуть стати туристичними магнітами, це є чи не єдиним прийнятним з економічної точки зору варіантом. Успішним у розвитку подібних форматів є досвід Чорногорії та Іспанії. В цих країнах більшість готелів саме такі.