П'ятдесят ФАБ-500 замість однієї ракети Х-101: чи може Україна протистояти авібомбам РФ

Чи може Україна протистояти навалі 500-кілограмових бомб, які росіяни скидають на лінію фронту? Простота конструкції авіабомб з УМПК допомогла налагодити їхнє масове виробництво.

За наявними даними, Росія виробляє тисячі плануючих бомб на місяць, причому їхня вартість набагато менша, ніж у ракет типу Х-101. Фокус переклав огляд безпекового аналітика Брендона Дж.

Вайхерта, у якому ідеться про можливості РФ щодо 500-кілограмових авіабомб, які застосовуються на фронті в Україні.

На порталі National Interest у статті з назвою "Російські авіабомби ФАБ-500: що може протиставити Україна?" аналітик пояснив, чому кількість цих засобів ураження не зменшується.

Під час поточної війни між Росією й Україною російські ВКС завдають нищівних ударів по українських військах.

На передньому краї цієї повітряної війни знаходяться модернізовані російські плануючі бомби ФАБ-500, які радикально змінили можливості Росії після початку вторгнення у 2022 році.

Ці бомби, які зазвичай запускаються з винищувачів-бомбардувальників Су-34 Повітряно-космічних сил Росії, дозволяють завдавати точні далекобійні удари по українських укріпленнях, містах і військових позиціях з безпечного російського повітряного простору.

Станом на 2025 рік було розгорнуто тисячі таких боєприпасів, які змінили динаміку конфлікту на Донецькому, Харківському та Курському напрямках.

Су-34, двомоторний всепогодний тактичний бомбардувальник, створений на основі Су-27, надійшов на озброєння Росії у 2014 році й став незамінним для повітряних операцій в Україні.

Відомий під кодовою назвою Fullback, Су-34 може похвалитися бойовим радіусом понад тисячу кілометрів, передовою авіонікою для операцій на малих висотах і здатністю нести до 12 тонн корисного навантаження на 12 вузлах підвіски.

Під час війни в Україні Су-34 здійснили тисячі бойових вильотів, зосередившись на ближній авіаційній підтримці (CAS) і завданні ударів по цілях у глибині української оборони.

Попри кілька втрат над Україною, парк Су-34 поповнювався протягом всієї війни за рахунок надходження нових літаків: за наявними даними, до середини 2025 року в строю знаходиться понад 140 літаків.

Су-34 чудово справляється із завданнями по запуску плануючих бомб, несучи одночасно чотири ФАБ-500, що скидаються з висоти до 10 кілометрів.

Броньована кабіна і комплекси радіоелектронної боротьби забезпечують літакам певний захист від ПЗРК, допомагаючи діяти в спірному повітряному просторі, такому як небо над Україною. Звісно, у літака є і вразливі місця.

У червні українські безпілотники знищили чотири Су-34 на авіабазі Маринівка, що підкреслило ризики базування літаків поблизу лінії фронту.

Попри подібні невдачі, надійність Су-34 дозволила Росії підтримувати високий темп бомбардувань, націлених на все підряд — від місць скупчення військ до міської інфраструктури.

ФАБ-500, 500-кілограмова фугасна авіабомба радянських часів, спершу була некерованою, або "тупою" бомбою, з обмеженою точністю.

Її загальна вага становить 540 кілограмів, а потужність перевищує 200 кілограмів у тротиловому еквіваленті, що дозволяє пробивати фортифікації й завдавати масштабних руйнувань.

Трансформація бомби почалася у 2023 році завдяки комплекту уніфікованого модуля планування і корекції (УМПК), який додає до звичайної бомби складані крила, супутникову навігацію (ГЛОНАСС) і керувальні поверхні для планерування на відстань до 60-70 кілометрів.

До 2025 року такі вдосконалення, як УМПК-ПД, збільшили дальність до 95-100 кілометрів, що дозволило здійснювати запуски з іще віддаленіших позицій на території Росії й знизити вразливість літака-носія перед українською ППО.

Простота комплекту, який можна встановлювати на бомби з величезних наявних запасів Росії, дозволила налагодити масове виробництво керованих бомб. За наявними даними, Росія виробляє тисячі одиниць таких бомб на місяць за дещицю вартості ракет типу Х-101.

Ефективність бомби очевидна з ударів по Харкову і Запоріжжю, де ФАБ-500 з лякаючою точністю зруйнували будівлі й лінії постачання.

Нові варіанти, такі як термостійка ФАБ-500T і тритонна ФАБ-3000, ще потужніші, хоча стандартна ФАБ-500 залишається основною зброєю завдяки балансу між корисним навантаженням і простотою розгортання.

Синергія між Су-34 і ФАБ-500 зіграла ключову роль у виснажливих наступальних операціях Росії. Су-34, які часто діють парами або у формаціях, випускають плануючі бомби залпами, закидаючи українські позиції.

Під час Курського вторгнення в 2024-25 роках ці удари знищили командні центри БПЛА і піхотні взводи, а на відеозаписах були зафіксовані потужні вибухи від влучень ФАБ-500.

Щоденні обстріли — до сотні бомб у гарячих точках, таких як Авдіївка, — змушують українських військових відступати, оскільки дальність запуску цієї зброї (яка зараз перевищує 90 кілометрів) дозволяє їй ухилятися від більшості ракет "земля-повітря".

Ця тактика, що отримала назву "терор плануючими бомбами", призвела до важких втрат серед цивільних і військових: тільки у вересні 2024 року на Запоріжжі за один день було скинуто понад 900 бомб.

Низька вартість ФАБ-500 — менш як 20 тисяч доларів за бомбу — дозволяє використовувати їх на постійній основі, тоді як Україна покладається на дорогі західні перехоплювачі.

Засоби РЕБ заглушили деякі системи наведення УМПК, знизивши точність бомб в гарячих точках, але це рішення навряд чи є надійним. Дует Су-34 і ФАБ-500 доводить адаптацію Росії до війни на виснаження, в якій масовість важливіша за точність.

Ця пара зупинила українські контрнаступи, що попереджає НАТО про вразливість перед плануючими бомбами в конфліктах між рівними супротивниками.

У 2025 році, на початку четвертого року війни, ці озброєння підкреслюють зростання ролі застарілих, але доступних і модернізованих систем у затяжних конфліктах. Брендон Дж.