"Як перемогти Україні": що пишуть у західних ЗМІ до річниці повномасштабної війни

NYT розповідає про непрості відносини президентів Байдена та Зеленського на початку повномасштабної агресії та порівнюють їх із Вінстоном Черчиллем та Франкліном Делано Рузвельтом часів Другої світової.

24 лютого виповнюється рік із початку повномасштабного етапу війни Росії проти України. Фокус підготував огляд статей у західних ЗМІ про російсько-українську війну. Британська щотижнева газета The Economist присвятила статтю, як Україна може виграти у повномасштабній війні.

"Українські союзники можуть привітати себе з тим, що вони зробили свій внесок у протидію безжальному нападу Путіна, хоча сама Україна з її мужністю і рішучістю заслуговує на найбільшу повагу.

Вони зійшлися на двох принципах: Україна має перемогти, і президент Володимир Зеленський має визначити, що означатиме перемога", — пишуть у виданні. Водночас Росія не збирається здаватися, звернення Путіна чітко дало зрозуміти, що Москва мобілізується для ведення війни.

До того ж у, США у 2025 році будуть вибори, а Кремль ще більше зближується з Пекіном. Імовірно, війна триватиме доти, доки російський президент чи його спадкоємець не зрозуміють, що подальша війна послабить Росію.

Захід, зі свого боку, має показати всю свою рішучість до майбутньої довгої боротьби, вважають у The Economist. Якщо Україна не зможе стати членом Альянсу через відсутність консенсусу, то країна має стати "європейським Ізраїлем", щоб Росія не наважилася на ще одне вторгнення.

"Перемога України вселить надію на те, що суверенна демократія не повинна схилятися перед своїм набагато більшим диктаторським сусідом. Це буде світ, натхненний рішучістю і мужністю Зеленського й українського народу", — резюмують автори.

У газеті The Times зазначають, що Путін відмовляється здаватися, а Київ побоюється, що найгірші бойові дії ще попереду. Мир виглядає далекою перспективою. Початкові прогнози, що Київ впаде за три дні, не справдилися.

Минув рік повномасштабної війни, Київ вистояв, Україна здійснила бліцкриг на північному сході, а також звільнила Херсон.

Після цього настала зима — війська РФ завдавали ударів по цивільній інфраструктурі й Захід після багатомісячних прохань Києва все ж таки передав засоби ППО.

На сході бойові дії перетворилися на "повільну, але жорстоку битву, зосереджену в "місті-м'ясорубці" Бахмут", де просування іде в метрах, а втрати обох сторін обчислюються тисячами, нагадує The Times.

Мирна угода може влаштувати Москву, оскільки втілити плани захоплення всієї України не вийде. Тому навіть мирна угода може стати кроком уперед для ЗС РФ. Контроль над Донбасом може стати мінімальним врегулюванням Путіна.

Росія не відмовлятиметься від сухопутного коридору в Крим. Однак "посадити Україну" за стіл переговорів буде складно. Ні уряд, ні суспільство не готові йти на територіальні поступки. Війна на виснаження — це те, що вже насправді триває.

РФ прагне виснажити Україну, її армію, економіку, вичерпати стійкість народу. ЗС РФ заплатили за це вже приблизно 200 000 убитими та пораненими. Однак у Росії все ще є ресурси для затягування війни на роки. Україна зможе встояти лише за підтримки Заходу.

Припинення вогню може заморозити конфлікт без вирішення територіальних питань. Таке можливе лише в разі тривалого глухого кута на полі бою. Для РФ такий варіант вигідний, аби взяти перепочинок для відновлення сил.

Перемога України можлива за умов політичних змін усередині РФ, а також на полі бою. Повернення Україною своїх територій поставить країну в сильніше становище, ніж на початок повномасштабного вторгнення.

Однак ключовим моментом є зміни в РФ, автори стверджують, що так закінчувалися війни у В'єтнамі й Афганістані та переважна більшість конфліктів у світі. Крах України — це те, чого, як і раніше, хоче Путін.

Захід заприсягся, що не дозволить Росії вийти переможницею з війни в Україні. Тому цей варіант є малоймовірним. Максималістські погрози президента РФ з приводу України також враховують ядерні погрози Києву та Заходу.

Для НАТО ядерна зброя стане червоною межею, що може змусити їх вступити на поле бою. Однак The Times вказують на брак досвіду в застосуванні ядерної зброї в РФ, щоб використати її для наступу.

У річницю повномасштабної війни РФ проти України американська газета описала, як український президент налагоджував особистий контакт із президентом Джо Байденом. У виданні зазначають, що Байден був радий, що його побоювання, що Зеленський може не вижити, не справдилися.

Зеленський виявився кимось більшим, ніж просто колишнім коміком. У процесі нещодавнього візиту Байдена в Київ розмова двох президентів мала вигляд зустріч старих друзів, пишуть у виданні. Однак, так було не завжди.

З моменту повномасштабної війни між главами держав багато тертя — наприклад, Зеленський часто наполягав, щоб постачання озброєння було більшим і вони йшли швидше.

Це сердило американського президента, оскільки він почувався "сержантом-постачальником, відповідальним за забезпечення". Через місяці президенти України та США змогли зрозуміти одне одного краще.

"Якщо Зеленський — це сучасний Вінстон Черчилль, як часто кажуть шанувальники, то Байдену відведена роль Франкліна Д.

Рузвельта до Перл-Гарбора, який збирає так званий "арсенал демократії", щоб озброїти європейських союзників, не привертаючи до себе уваги США прямо у війну", — пишуть у публікації The New York Times.

Зеленський знайшов підхід до американського лідера, який боїться спровокувати Путіна на ядерний конфлікт. Україна повільно "пригнічує опір" та отримує, що необхідно. Як союзники воєнного часу, Байден і Зеленський — "історично дивна пара".

80-річний американський президент — професійний політик, 45-річний український лідер — сатирик, який ніколи не був політиком. Байден уперше склав присягу в Сенаті за 5 років до народження українського президента.

Команда Байдена припускала, що Зеленського або буде вбито, або очолить уряд у вигнанні, але, одягнувшись в оливково-зелену толстовку, президент України відмовився від пропозицій покинути Київ, розлютившись на те, що американці сумніваються в рішучості українського народу.