Крим як "могила" Путіна. Що відбувається у Кремлі після удару по авіабазі в Новофедорівці

Ми з України З першого дня війни Фокус ні на хвилину не припиняв роботу. Наша команда вважає своїм обов'язком інформувати читача про те, що відбувається, збирати й аналізувати факти, протистояти ворожій пропаганді.

Сьогодні Фокус потребує вашої підтримки, щоб продовжувати свою місію. Дякуємо за те, що ви з нами. Кремль не знайшов сили визнати, що удар по найбільшій російській авіабазі в Криму, ймовірно, завдали ЗСУ.

Вся кремлівська пропагандистська машина вчинила реактивно і хором заговорила про випадкові вибухи на аеродромі в Саки та мінімальні збитки.

А Україна наразі не стала наполягати на своєму авторстві, але й не приховувала свого "глибокого задоволення" досягнутим результатом. Поки є "вільний час та сили", українці успішно спробували перевести інтенсивні воєнні дії до Криму.

Але головне — що цей військовий і політичний ефект блискучої операції в Криму — вищий за пропагандистський успіх. Іншими словами, у вдалому ракетному обстрілі потужної російської авіабази в Криму для України більше політичних вигод та ефектів, ніж воєнного успіху.

Так і має бути, бо зупинити цю страшну російсько-українську війну легше політичними методами, аніж військовими силами. Путін та його оточення у шоці.

Розгром авіабази в Саках — це страшний удар по психіці Путіна та його російському іміджу суперсильного, надійного та мудрого правителя.

Вперше Україні вдалося військовими методами "достукатися" до почуттів та мізків зляканих росіян, минаючи потужну російську кремлівську пропаганду. Це дуже добре. Але найголовніший політичний ефект удару по Криму ще попереду.

Тепер пропаганді Кремля буде дуже важко утримати версію про випадковість ракетного обстрілу чи самозаймання авіабази, а "телевізійна Росія" раптом відчує, що Путін розгублений і не знає, як прямо, а не побічно і підло "відповісти" Україні.

Виходить, що Путін не просто промахнувся зі своєю реакцією на ракетний удар по Криму (випадкові вибухи боєприпасів), але не має засобів і мужності "відповісти". Росіяни почнуть поки тихо підозрювати, що Путін, як російський лідер, ще унікальний, але вже слабкий і немічний.

Мало того, що він самовільно розпочав війну з Україною, не розрахувавши своїх сил та наслідків, але він ще виявився нездатним захистити росіян від цієї війни. Виявилося, що Путін сильний лише у пропаганді російського телебачення, а не у житті.

Стає зрозумілим, що Путін сильно ослаб і вже не володіє ситуацією та управлінням країни, яку він загнав у катастрофічну війну з Україною. А слабкий політичний лідер Росії, чи то цар, генсек чи президент — це завжди вважалося в Росії найсильнішою вадою та злочином.