Захисники світової цивілізації на першому рубежі

Але я та людина, яка добре знає ситуацію в Росії, стан свідомості російського населення НВ публікує уривок зі збірки Мирослави Макаревич «Позитивні сценарії розвитку України.

Роздуми сучасників» Позитивні сценарії розвитку України Будь-які сценарії пишуть люди, а виконують, як-то кажуть соціологи з наголосом на першому складі, соціальні а́ктори (учасники й учасниці соціальних процесів, які своїми діями можуть розпочати або спинити певні зміни в суспільстві — прим.

ред. ), і тому може бути дуже багато несподіванок. Відео дня Ми взагалі сценарії маємо тільки позитивні писати. Зараз прогнозуємо позитивний розвиток подій, починаючи від сьогодення й закінчуючи середньостроковим майбутнім на 10−15 років.

Позитивний сценарій вирішуватиме проблеми сьогоднішньої війни і завдасть такої шкоди агресору, що він буде радий такому перебігу подій, коли зможе перед світом прикрити обличчя хоч якимось папірцем.

Проте для того, щоб так було поставлено питання, треба дійсно завдати дуже суттєвої шкоди ворогу. І для цього є передумови: 93 відсотки українців вірить у перемогу над росією. Про це свідчать результати опитування, проведеного соціологічною групою «Рейтинг».

Впевненість у перемозі переважає в усіх регіонах країни. Й у всіх регіонах ідея захисту рідної землі, вірогідно, об'єднала людей дуже різних політичних поглядів. У наших захисників є дуже великий стимул воювати, на відміну від армії агресора.

Тобто ми перемагаємо та примушуємо ворога піти геть з України. І підписуємо певний мирний договір.

Проте важливо наголосити, що, хоча сценарій і позитивний, не треба будь-якому мирному договору надавати надто серйозного значення, бо з боку агресора будуть тривати постійні провокації, спроби знову й знову розпочинати якісь військові втручання.

Але треба все врахувати та реалізувати щось на кшталт ізраїльської системи оборони, тобто завжди бути готовими до супротиву, щоб ворогу надалі не кортіло лізти.

Деякі мріють і в росії, й у нас, й у світі, що незабаром назавжди зникне путінізм, що у сусідів до влади прийдуть ліберали. Але я та людина, яка добре знає ситуацію в росії, стан свідомості російського населення. Є два варіанти рішення «руського» питання.

Перший — фантастичний: еліти збунтуються, «дивовижні» еліти, яких в росії не залишилося, або повстане якийсь там народ, який почне потерпати від санкцій, і всі вони разом зметуть путіна, викорінять путінізм.

Другий — реалістичний: прилетять з галактики Кін дза-дза й перетворять путіна на кактус. Це більш реалістичний, ніж той, в якому збунтується «великий» російський народ, бо «великий» російський народ і «тримає» цю істоту.

«Руський мир», його «любов» до України — наша споконвічна проблема. Путін лише уособлює ставлення залишків російської еліти до нашої країни. Проте і за таких умов ми можемо вирішити ті проблеми, які ми не вирішили досі.

По-перше, під час випробування війною ми подолали головну проблему нашого суспільства — регіональну розділеність. У нашого суспільства незалежно від регіону нині єдина позиція. По-друге, це перебудова нашої економіки на сучасний лад.

Завдяки «Плану Маршалла», який нам обіцяє Захід (і це дуже важливо!), можливо наша економіка поступово набуде просунутої моделі, яка дійсно суттєво підвищуватиме рівень життя населення.

Світ вже відзначав, які втрати ми понесли як захисники світової цивілізації на першому рубежі.

І тому ми зможемо поступово, за наступні десять років повністю відновити інфраструктуру, яка залишалася радянською, не витримувала нових навантажень та яка стримувала, ні, навіть більше — гальмувала наш розвиток.

По-третє, ми попрощаємося назавжди з, так званою, «чорною тріадою»: ейджизмом, сексизмом та гомофобією, яка в росії є визнаною ідеологією. Розвинені суспільства їх важко долали і все ж здолали.

Україна почала цей шлях значно пізніше, але за останні роки помітно просунулася, долаючи його.

А з глибшою інтеграцією нашого суспільства до європейського, стосунки між людьми будуть все більше позбавлятися елементів зневаги до жінки, до людей похилого віку та до людей іншої орієнтації.

Я сподіваюся, ми будемо дуже активно опановувати європейський стиль мислення. По-четверте, у нас завжди була демографічна проблема — стрімке скорочення, старіння населення, дуже низька народжуваність.

Але можу сказати, що в умовах війни, наша народжуваність суттєво підніметься. Це об'єктивні речі й цікавий феномен будь-якої країни, яка перебуває під постійною загрозою війни або у війні.

Так, незалежно від війни та миру, завжди більше народжується хлопчиків, ніж дівчат, бо смертність серед хлопчиків вища. Але у період війни цей розрив суттєво збільшується.

Про це, зокрема, свідчать й дані по Києву за перший місяць війни: різниця між хлопчиками та дівчатками за кількістю новонароджених становила 60 на 40, хоча зазвичай — 55 на 45.

Ці новонароджені кияни були зачаті до широкомасштабної війни, бо природа завжди відчуває загрозу, яка встигла сформуватися у нашій свідомості. Так що під час та після війни на Україну чекає справжній бум народжуваності.

І я дуже на це сподіваюся! За 30 років, вірю, путінізм поступово відійде, бо росія просто буде настільки швидко деградувати, що захисні механізми, які не залежать від свідомості людей, нарешті спрацюють.

Я сподіваюся, що за 30 років ми станемо справжніми європейцями і будемо не тільки захисниками Європи на кордоні, а й провідниками нещасної сліпої росії з того жалюгідного стану, в який її завели путіністи. Що відбуватиметься з Україною за 50 років? Важко сказати.

Щоб зробити прогноз на такий термін, треба бути справжнім письменником-фантастом. Я не фантаст, я —вчений. І якщо на 30 років у природи є потенціал для існування, то як складатиметься ситуація через 50 років, важко передбачити.

Однак, дуже важливо писати оптимістичні сценарії, відшукувати для них аргументи, можливості, шляхи й таким чином опосередковано впливати на те, щоб вони здійснювалися.