Ядерний провал Росії. Як Кремль зганьбився із "Сарматом" і до чого тут Україна

Спроби Кремля знову потрясти своєю "ядерной елдой" закінчились конфузом… Мова про РС-28 (вона ж "у міру" — "Сармат"). Новітня російська ракетна система шахтного базування стратегічного призначення.

Нещодавня спроба її "випробувати" з "об'єкту" в районі "Плесецк" закінчилась вкотре, м'яко кажучи, "нештатно".

Це головна надія Кремля на заміну ще радянських Р-36М (вона ж "у міру" — "Воевода"), так, це той самий стратегічний ракетний комплекс 15п118М, відомий у всьому світі за класифікацією МО США і НАТО, як — SS-18 mod 1,2,3 "Satan", ну або українською — "Сатана", який, власне, й складає на цей час основу СЯС (стратегических ядерных сил) РФ.

Так, ви праві. "Воєводу" розробляли у КБ "Південне", а робили на "Південмаші", у Дніпрі.

Систему управління розробляли у Харкові ("Хартрон") — і, відповідно, вже доволі тривалий час сервісно не обслуговують, що передбачає, зокрема, продовження строків експлуатації комплексу, рішення КМУ (2023 року), в реальності — практичні роботи були припинені ще раніше.

Власне, саме тому росіяни дуже поспішають замінити умовно українську "Воеводу", власною ракетною системою "Сармат". Наразі історія "випробувань" російського "Сармата", скажімо так, "репутаційно не дуже успішна", остання спроба "понтонуться" з Плесецка лише "усугубила" її.

Склавши все це до купи, у будь-якої адекватної людини виникнуть питання до реального технічного стану російських СЯС, принаймні, до їх основної частини — ракет шахтного базування.

Ви продовжуєте вважати, що вони "випадково" організували наступ на Покровському (у бік Дніпра) та Харківському операційних напрямках? Мова їде про цілком реальні фундаментальні зміни у глобальному геополітичному становищі РФ, де стан їх "ядерного аргументу" — ключовий чинник.