Ядерну зброю вже використано. Як її наявність у Росії спровокувала війну проти України

На Медузі вийшла стаття, де аргументовано показано, що справжньою соціальною основою війни проти України є не масовий росіянин, очманілий від пропаганди, а, навпаки, еліти.

Причому еліти специфічні, непублічні, вигодувані бюджетом і корупцією, що сягають корінням у радянську номенклатуру. Ці "непрості", як їх називають у статті, люди мають нульову схильність до ресентименту.

Просто тому, що вони за останні 30 років нічого не втрачали, а тільки набували. І якщо зараз запорука їхнього благополуччя — путінський режим — здатна встояти тільки поки триває війна в Україні, значить, вони будуть усіма своїми щупальцями голосувати за цю війну.

А я б у цих міркуваннях пішла ще далі. Так, війна проти України — це проєкт прагматиків, які успішно прикидаються фанатиками. Але крім цинічного розрахунку, гадаю, ці люди не цураються і певної романтики. Їхня романтика — це експансія.

Їм потрібно більше і більше влади та ресурсів, які вони можуть контролювати. Навіть якщо їх не можна спожити і переробити, ці ресурси можна весело знищити. Головне, щоб багато, більше, ще більше.

Чому б не зруйнувати цілий світопорядок? Ну або хоча б пару-трійку сусідніх країн? І найголовніше, що парасолькою для цієї експансії, для їхнього відчуття невразливості й безкарності, що лоскоче апетити й примушує хотіти поглинути шматок сучасності пожирніше, є не фортеця путінського режиму, не міць, прости господи, російської армії, не моральна правота "русскомирской" ідеї, нічого з цього.

А тільки і виключно наявність у них ядерної зброї. Ядерна бомба — це єдиний серйозний аргумент у цій війні, єдина причина, чому цю війну взагалі було розв'язано і чому їй не видно кінця. Тому що всі бояться ядерної ескалації. І в цьому сенсі ядерна зброя вже застосована.

Вона застосовується щодня у вигляді загрози, яка змушує решту світу смиренно слухати путінські маячні про історію, звикати до перспективи глобальної продовольчої кризи, шукати можливості зберегти Путіна при владі, смикати українців, коли крики болю і горя стають занадто гучними.