Чи готовий світ до війни: The Economist про настрої суспільств битися за свою державу

Багато країн після світових і холодної війн відмовилися від обовʼязкового призову. Тепер часи змінилися, і в армію потрібні люди, але виникає проблема з готовністю молоді йти в армію.

Сучасна молодь індивідуалістична, орієнтована на карʼєру та неохоче приєднується до армій. Європа й інші країни змінюють підхід до оборони, але чи готове воювати суспільство. Видання The Economist проаналізувало, наскільки люди готові до бойових дій за власну державу.

У гарячих точках по всьому світу й навколо них виникає питання, як отримати більше людей у формі. Деякі країни повертаються до обовʼязкового призову для молодих юнаків. Зазвичай це означає, що цивільних примушують до служби у війську.

На початку 20 століття доля країн у світі з обовʼязковим призовом було 80%. У середині 2010-х роках цей відсоток знизився до менш як 40%. На заміну призову приходила професійна служба в армії за контрактом.

Але поки західні країни скасовували призов, РФ, Іран і КНДР, навпаки, нарощували армію. Тепер Заходу теж треба нарощувати чисельність армії, але охочих менше. В Ізраїлі служба в армії є центральною опорою держави.

Після атак 7 жовтня близько 300 тисяч ізраїльтян залишили цивільне життя й повернулися в країну. Нині Ізраїль хоче подовжити термін служби чоловіків до 3 років і збільшити вік призову для резервістів до 45 років.

Водночас у Азії Тайвань має готуватися до можливої війни з Китаєм. У 2022 році Тайбей продовжив військову службу з чотирьох місяців до року. Наразі вони мають лише 169 тисяч бійців особового складу, а в Китаю їх 2 млн.

Південна Корея, де військова служба не користується популярністю, проводяться зміни. Термін служби скорочено до 18 місяців, зарплати підвищують, а уряд хоче наймати більше жінок.

У виданні наводять дані опитування Всесвітнього дослідження цінностей, яке протягом років ставить людям одне запитання :"Чи були б ви готові воювати за свою країну?" В Нідерландах, наприклад, тільки 36% населення віком 16-29 років готові воювати за свою державу.

Це частково очікувано. У міру того, як країни стають багатшими, їхні громадяни, як правило, менше прагнуть жертвувати собою заради нації.

Німецький політолог Герфрід Мюнклер назвав західні демократії "постгероїчними" суспільствами, де "найвищою цінністю є збереження людського життя" й особистого добробуту.

Також очевидно, що країни типу Німеччини, Японії чи Італії не хочуть воювати, бо були агресорами у світових війнах. Так само Іспанія чи Португалія не бажають воювати через десятиліття диктатури.

Виділяється готовністю битися за свою землю Франція — там 58% населення готові воювати. Інші заможні країни типу Данії, Фінляндії, Норвегії чи Швеції також готові воювати. Автори пояснюють це близькістю до РФ.

Рекрутери в армії мають проблеми з наймом людей, бо сучасна молодь має широкий вибір для своєї карʼєри. Їм складно конкурувати з приватним сектором. Тому подекуди використовуються TikTok і блогери для створення роликів про службу в армії.