Атака на «путінського Распутіна». Що означає для Росії вбивство дочки Олександра Дугіна та які сили можуть за ним стояти — світові ЗМІ

Автомобіль, у салоні якого була дочка Олександра Дугіна Дар'я, вибухнув на Можайському шосе під Москвою пізно ввечері 20 серпня. 29-річна Дугіна, яка активно пропагувала ідеологію свого батька, загинула на місці.

Вона поверталася з фестивалю Традиція, де Дугін виступав із черговою лекцією. Російські пропагандистські ЗМІ та пабліки активно розповсюджують версію про те, що в автомобілі нібито мав їхати сам Дугін.

Слідчі РФ заявили, що до позашляховика Toyota Land Cruiser Prado було прикріплено вибуховий пристрій.

Відео дня Чимало російських пропагандистів, включаючи Маргариту Симоньян, безпідставно звинуватили Україну в цьому інциденті та закликали Кремль до ударів у відповідь по українській території.

Російська ФСБ вдень 22 серпня заявила про блискавичне «розкриття» справи та нібито причетність до підриву автівки Дугіної «українських спецслужб». В Офісі президента категорично відкинули такі звинувачення.

"До підриву Україна, безумовно, не має відношення, тому що ми не кримінальна держава, якою є РФ, а тим більше не терористична держава", - сказав радник голови ОП Михайло Подоляк.

Пізніше відповідальність за вбивство дочки Дугіна нібито взяла на себе так звана «Національна республіканська армія», про що повідомив колишній депутат Держдуми РФ Ілля Пономарьов в ефірі свого опозиційного каналу Утро февраля.

Раніше про цю організацію нічого не було відомо. Тим часом світові ЗМІ оцінюють, що може означати такий удар по родині одного з головних ідеологів Кремля. НВ наводить ці оцінки та нагадує, ким є для Москви Олександр Дугін.

60-річний Олександр Дугін — один із головних ідеологів рашизму, автор ідеї «неоєвразійства» та системи поглядів, що заклали основу для російського вторгнення в Україну.

У численних публікаціях про Дугіна, що вийшли останніми дням у світових ЗМІ, його називають «мозком Путіна» або "путінським Распутіним" (The Guardian); «верховним жерцем небезпечної форми російського націоналізму» та «духовним батьком терміна «русский мир» (CNN ); а також «самозваним філософом, ідеї якого допомогли сформувати кремлівський наратив про Україну» (The Washington Post).

З 2014 року Дугін внесений до списку санкцій Євросоюзу, а з 2015 року — до аналогічних списків США та Канади за причетність до анексії Криму.

Його дочка Дар'я, яка повністю розділяла ідеологію батька та була її активною пропагандисткою у ЗМІ та публічному просторі, також опинилась у списках санкцій США та Британії за поширення дезінформації.

Хоча Дугін ніколи не обіймав офіційних державних посад, а ступінь його наближеності до Володимира Путіна залишається предметом суперечок та чуток, саме «путінський Распутін» з роками став лідером панівного в Москві бачення Росії як   «серця євразійської імперії», якій нібито судилася історична битва з «матеріалістичним» Заходом.

Невід'ємною частиною цієї концепції є повна відмова Україні в праві на існування та невизнання її державності.

Дугін, син генерал-лейтенанта ГРУ Генштабу армії СРСР, останні десятиліття перед розвалом Союзу був маргінальним ідеологом, сповідуючи ультраправі погляди фашистського штибу (зокрема у складі організації Чорний орден SS).

З початку 90-х привернув увагу, публікуючись у газеті День, виданні крайніх правих поглядів, де, як нагадує The Guardian, «вперше виклав своє антиліберальне та ультранаціоналістичне бачення Росії».

Після розпаду СРСР разом з Едуардом Лимоновим заснував Націонал-більшовицьку партію, пізніше вийшов із неї.

У 1997 році випустив свою головну працю Основи геополітики - 600-сторінковий том, який «вважається обов'язковим для прочитання серед російської військової та зовнішньополітичної еліти», як пише WP.

Західні аналітики вважають, що ця робота остаточно зробила Дугіна однією з опор російського консервативного істеблішменту.

У своїй книзі Дугін стверджував, що Росія має відновити своє панівне становище, зокрема шляхом низки анексій, а також наголошував на нібито неповносправності незалежної України. «Україна як держава не має жодного геополітичного сенсу.

Вона не має ані особливої культурної звістки універсального значення, ані географічної унікальності, ані етнічної винятковості, — писав він.

— Її певні територіальні амбіції становлять величезну небезпеку для всієї Євразії, і без вирішення української проблеми взагалі безглуздо говорити про континентальну політику».

Таку саму позицію російський диктатор Володимир Путін озвучив і у своїх промовах напередодні вторгнення в Україну, і в есе Про історичну єдність росіян та українців, яку опублікував за півроку до цієї атаки.

Особливо близьким до ідеології Кремля Дугін став після 2012 року, коли Путін знову прийшов до влади після масових антиурядових протестів, а через два роки — в період анексії Криму.

Саме тоді Дугін був одним з авторів концепції «Новоросії», яка передбачала захоплення кількох регіонів України та стала відправною точкою вторгнення на Донбас у 2014 році.

Тієї ж весни в одному з відео Дугін заявив, що Україна має   «зникнути», закликав до «повстання проти хунти» на всій території країни та озвучив ультрарадикальну   «пораду» про те, що українців «треба вбивати, вбивати і вбивати». «Більше розмов ніяких не повинно бути.

Це я вам як професор говорю», — сказав він, коментуючи в дусі російської пропаганди трагедію в одеському Будинку профспілок у травні 2014 року.

Менш ніж за добу до суботньої атаки на свою дочку Дар'ю Дугін написав у соціальних мережах, що Росія не зможе виграти війну в Україні, якщо все суспільство не буде переведено на воєнний лад. "Росія насправді […] кинула виклик Заходу як цивілізації.

Отже, і нам доведеться йти до кінця», — написав він. 29-річна Дар'я Дугіна, дочка Олександра Дугіна, була затятим рупором батька та його правою рукою.

"Разом з ним вона виступала з лекціями з філософії та політології, працювала політичним оглядачем заснованого Дугіним Міжнародного євразійського руху, писала політичні статті для прокремлівських RT і Царгорода під псевдонімом Дарія Платонова", - нагадує Російська служба Бі-Бі-Сі.

NYT пише, що Дугіна «пішла стопами батька», відзначає її «імперіалістичні погляди» і констатує, що вона допомагала налагоджувати зв'язки Росією та ультраправими силами в Європі.

Ось лише деякі з прикладів її поглядів: «Насильство, яке Олександр Дугін пропагував десятиліттями, раптово увійшло в його власне життя», — пише The Guardian про вбивство дочки Дугіна, яку називає «прокремлівською журналісткою, ідеологічно пов'язаною з батьком».

Видання прогнозує, що замах «викличе шок у найвищих ешелонах російського суспільства».

Автори матеріалу зазначає, що кадри з місця вибуху автомобіля Дар'ї Дугіної «навіюють спогади про неспокійні 1990-і роки, коли вбивства із застосуванням замінованих автомобілів були звичайною справою — похмура ознака минулої епохи, покласти край якій ручалася президентська влада Путіна».

В іншому матеріалі The Guardian аналізує зростання ризиків нової хвилі російського терору проти України після вбивства та нагадує, що «російські „яструби“ бездоказово намагалися звинуватити Україну» — хоча офіційний Київ категорично відкинув причетність до нападу, заявивши, що Україна «не є терористичною державою».

Видання також зазначає, що якщо розглядати вбивство Дугіної як частину пов'язаних з війною подій, то «вперше з лютого насильство, розв'язане [Росією] проти України, досягло російської столиці, торкнувшись сім'ї союзника Кремля в одному з найпрестижніших районів Москви».

Аналізуючи заяву про те, що відповідальність за напад нібито взяла на себе невідома раніше  «Національна республіканська армія» Росії, The Guardian наводить коментар Кейра Джайлса, експерта з Росії з британського аналітичного центру Chatham House: «Реакція Кремля залежатиме від того, чи є це справжнім рухом опору або ж „димовою завісою“, складною конспірологією в російському стилі, – пояснює експерт.

— Можливо, ще якийсь час ми цього не знатимемо». The New York Times пише, що вбивство Дугіної «привнесло нову невизначеність у війну, яка триває вже півроку, і збентежило російську еліту».

Хоча замахи на критиків Кремля в Росії є звичайним явищем, «високопоставлені прихильники Путіна рідко стають мішенню», нагадує NYT. Замах був тим помітнішим, оскільки вибух стався неподалік підмосковної Рубльовки, де знаходяться вілли правлячого класу Росії.

«Рідкісний напад на члена прокремлівської еліти, який нагадує про криваві вбивства в хаотичні 1990-і роки в Москві, може ще більше підірвати зусилля Путіна продовжувати війну в Україні й одночасно намагатися зберегти відчуття «нормальності» всередині країни», — вважає NYT.

З іншого боку, пише автор матеріалу, хоча Дар'я Дугіна не була особливо відома у Росії «поза межами ультранаціоналістичних та імперіалістичних кіл», після її смерті заклики до ескалації війни проти України в РФ зазвучали голосніше.

Видання також зазначає, що через відсутність достовірної інформації про те, хто підірвав машину Дугіної, інформаційний простір заповнюється чутками та припущеннями.

Серед них — версії деяких російських критиків Кремля про те, що напад могли здійснити прихильники війни, щоб активізувати підтримку ідеї про подвоєння військових зусиль РФ.

А ще — версія про те, що атака була навмисно спрямована проти таких людей як Дугін, які хотіли б, аби Путін пішов на більшу ескалацію у війні.

«Напад на Дугіну привернув увагу до тих росіян-ультранаціоналістів, які стають все більше помітними і в соціальних мережах, і на державному телебаченні — і заявляють, що Путін, як і раніше, «занадто м'який» щодо України, — пише NYT.

— Хоча 15 серпня Путін заявив, що російські війська „крок за кроком“ просуваються [на Донбасі], деякі популярні войовничі коментатори хочуть, щоб він діяв швидше та агресивніше — наприклад, завдаючи ударів по урядових будівлях у центрі Києва або оголосивши загальний призов на військову службу».

Як приклад таких закликів видання наводить пост, яку після вбивства Дугіної оприлюднив прокремлівський пропагандист Тигран Кеосаян: «Це сталося в столиці нашої батьківщини […] Я не розумію, чому в Києві ще стоять будівлі на Банковій вулиці».

NYT нагадує, що російські військові раніше загрожували завдати ударів по «центрам ухвалення рішень» в Україні у відповідь на удари по тому, що вони вважають російською територією — проте ці загрози досі не були реалізовані.

«Недільні заклики до помсти [після смерті Дугіної] підкреслили, що найзатятіші прихильники вторгнення в Україну можуть стати незручними союзниками для Кремля, особливо якщо Путін вирішить не йти шляхом ескалації війни», вважає NYT.

The Washington Post зазначає, що вбивство Дугіної може стати новою точкою загострення війни, оскільки проросійські сили вже взялися бездоказово звинувачувати Україну в інциденті, хоча Київ заперечує будь-яку причетність до нього.

У цьому контексті видання нагадує, що Володимир Зеленський та інші представники влади України раніше попереджали про можливу ескалацію атак з боку Росії напередодні Дня незалежності.

Андрій Юсов, речник Головного управління військової розвідки України, заявив WP, що його відомство не має наміру коментувати інцидент, проте додав: «Можу сказати, що процес внутрішньої руйнації "русского мира" почався», і спрогнозував, що він «з'їдатиме і жертиме себе зсередини».

Підрив автомобіля Дугіної дійсно викликав хвилю припущень аналітиків про те, що атаку могли здійснити російські сили, які не задоволені ходом війни.

«Походження [атаки], очевидно, внутрішнє, а не зовнішнє», — написав у неділю експерт у галузі міжнародної безпеки Ніколя Тензер, який раніше працював у французькому уряді.

Якщо серйозно поставитися до тих конспірологічних теорій, які Москва раніше поширювала після кожного акта насильства щодо опонентів Кремля, то замовників замаху на Дугіну варто шукати в Росії, вважає політичний оглядач впливової німецької газети Frankfurter Allgemeine Zeitung  Райнхард Везер.

Він нагадує, що якщо у випадках із вибухами в Криму українське керівництво не брало відповідальності на себе, але «допускало двозначність» і заявляло про них не без радості, то у випадку з Дугіною все було інакше: «Київ абсолютно однозначно дистанціювався від злочину».

При цьому ймовірно, що підгрунтя цієї атаки — суто російське, пише Везер. «Насильство російської еліти завжди було спрямоване всередину неї самої, – нагадує оглядач FAZ.

— Зважаючи на збочені теорії російської пропаганди, яка після кожної атаки на противників Кремля стверджує, що за цим стоять вороги Росії й нібито хочуть дискредитувати Кремль, цілком можливо, що в разі атаки на Дугіну може йтися про новий етап війни Кремля проти України.