"Спецоперація" Путіна в Монголії: чому президент РФ не боїться арешту Міжнародним судом

За домовленостями місцеві правоохоронці мали би заарештувати господаря Кремля як підозрюваного у воєнному злочині, але не зробили цього. Фокус пояснює ймовірні причини та наслідки. Путін руйнує засади міжнародного права.

Його візит до Монголії доводить: глобальні домовленості можуть не діяти, якщо міжнародний злочинець має політичний та економічний вплив. Пізно вечері 2 вересня за київським часом літак президент РФ Володимира Путіна приземлився у міжнародному аеропорту "Чингісхан".

Приймаюча сторона застелила трап червоною ковровою доріжкою. На летовище Путіна РФ зустріла міністерка закордонних справ Монголії Батмунхіїн Батцецег, а не правоохоронці з кайданками.

Офіційна мета візиту — відзначення 85-ї річниці перемоги радянських та монгольських військ над японськими силами на річці Халхін-Гол. Путін також має підписати економічні угоди про співпрацю в енергетиці.

Проте насправді, російський президент, якого називають воєнним злочинцем, хоче продемонструвати, що міжнародні домовленості можливо порушувати. Він намагатиметься дискредитувати міжнародний трибунал, міжнародну юрисдикцію і створити прецедент.

"Ми маємо чудові стосунки з нашими партнерами з Монголії. І звичайно, всі аспекти візиту президента ретельно підготовлені", — заявив напередодні візиту прессекретар російського президента Дмитро Пєсков.

Він прямо вказав: Монголія надала Путіну гарантії безпеки та свободи. Ці гарантії можуть бути не на словах, а на папері, але непублічні. Про них, очевидно, може бути відомо МКС.

Недарма ж речник Міжнародного кримінального суду Фаді ель-Абдалла в коментарі ВВС зауважив: Монголія, справді, може не арештовувати російського лідера. Справа у тому, що у Римському статуті є зобов'язання всіх країн співпрацювати, але існують й винятки.

По-перше, у разі існування міжнародних угод, зокрема двосторонніх, які порушувати неможливо. По-друге, коли йдеться про "дипломатичний імунітет особи або майна третьої держави".

"Але наразі не відомо, чи існує такий договорі, який дозволяє обходити положення Римського статуту, — зауважує у коментарі Фокусу менеджер комунікацій та адвокації, юрист Української правової консультативної групи Арьє Мора.

— Монголія не заявляла про це, ми не бачимо прозорої комунікації між країною та МКС (окрім коментаря ВВС, — ред. ). Тому складно сказати, чи є це підстава для не арешту, чи є все-таки порушення. Тому ми виходимо з того, що такої угоди немає".

Що ж стосується другої причини — імунітети, то суд вже раніше говорив, що у випадку воєнних злочинів, злочинів проти людяності вони значення не мають, їх можна долати. Монголія ратифікувала Римський статут та стала країною-учасницею суду ще 2002 році.

Цей крок наклав на офіційний Улан-Батор обов’язок співпрацювати з МКС. Проте, як показує практика, є економічні та політичні особливості. Офіційно Монголія вважається демократичною країною. Але її опозиція зараз практично не впливає на державну політику.

Президент Монголії Ухнаагійн Хурелсух – представник Монгольської народної партії, спадкоємиці політсили, яка керувала країною, коли вона тісно співпрацювала з Радянським союзом. Нині вона має тісні зв'язки з РФ. До того ж Монголія економічно залежить від Москви.

За даними The Diplomat, провідного видання з питань політики Азійсько-Тихоокеанського регіону, Росія є джерелом 95% нафтопродуктів, які ввозить Монголія і які складають понад третину усього її імпорту.

Експерти також звертають увагу, що Монголія, яка географічно має лише двох сусідів — Росію та Китай, у випадку арешту Путіна мала би проблеми з доставкою його до Гааги, навряд літаку з міжнародним злочинцем дозволили б перетнути повітряний простір ціх двох країни.

Порушуючи домовленості, країна фактично відмовляється від співпраці. За це мають бути введені санкції. "Це можуть бути або буквально санкції від країн-учасниць, чи якісь політичні демарші, — продовжує Арьє Мора. — Вони відбуваються на розсуд цих держав.

Що саме відбудеться, сказати складно. Але точно має бути достатньо серйозна реакція, бо крім самих держав, ніхто цю систему міжнародного кримінального правосуддя зробити сильною не може.

І те, що зараз Путіна ще не заарештували — свідчення того, що країни учасниці не доопрацювали, недостатньо активно забезпечували невідворотність виконання ордерів на арешт".

І це не перший випадок, коли держава-учасниця Римського статуту не затримує воєнного злочинця, але не май й достатнього покарання.

У свій час Йорданія не виконала зобов’язання про співпрацю задля арешту й передачі президента Судану Омара аль-Башира, коли він у березні 2017 року відвідав саміт Ліги арабських держав. МКС видав ордер на арешт аль-Башира у 2009 році.

Його оголосили у розшук за підозрою у воєнних злочинах та організацію геноциду в суданській провінції Дарфур. За даними ООН, там з 2003 року загинуло понад 300 тисяч осіб. Амман відмовився заарештовувати аль-Башира та екстрадувати його, посилаючись на імунітет голови держави.

До того Омар Башир безперешкодно залишив ПАР також попри чинний ордер МКС. Пізніше МКС сказав: недоторканність чинного глави держави не є захистом від кримінальної відповідальності.

Тож наразі експерти зазначають, що санкції на адресу Монголії можуть бути значно серйозними та помітними, ніж загальносвітове засудження. Юристка Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська говорить, що у країн учасниць є достатньо важелів впливу на Монголію.

"З 2017 року між Монголією та ЄС діє Угода про партнерство й співробітництво, а з 2022 року — частка держав ЄС серед прямих іноземних інвестицій країни становить 70%. ЄС фінансує ряд стратегічних бюджетних програм Монголії, зокрема — щодо подолання безробіття.

Це дасть простір для зловживань іншим "проросійськи нейтральним" сторонам Римського статуту", — зауважує вона. Рішення Монголії несе як короткострокові так і довгострокові ризики. Короткострокові — це передусім розголошення таємної інформації.

"Відповідно до статті 89 Римського статуту МКС має передати Монголії прохання про арешт та передачу Путіна. До такого прохання додається копія ордеру на арешт. Останній досі був зумисно таємним, щоб захистити потерпілих і свідків, а також забезпечити розслідування.

Сумнівів у тому, що росіяни, попри заперечення юрисдикції суду, готуються до потенційного провадження — немає", — пояснює Рашевська. А також порушення домовленостей Улан-Батором може відчинити двері Володимиру Путіну до інших країн.

Після початку повномасштабного вторгнення російський президент став не так часто їздити за кордон, а всі країни, де він був з моменту видачі ордера на арешт, юрисдикцію МКС не визнають.

Але нині він збирається до Бразилії, яка є учасницею Римського статуту, — у листопаді 2024 року у Ріо-де-Жанейро має відбутися саміт G20. Росія там може бути представлена або на рівні міністра закордонних справ, або на рівні президента.

І ще минулого року президент Бразилії Луїс Інасіо Лула да Сілва припустив, що Путіна не заарештують за ордером Міжнародного кримінального суду, якщо він приїде на зустріч.

І хоча пізніше він сказав, що це питання не у сфері впливу уряду чи парламенту, а бразильської системи правосуддя, наразі не зрозумілий ймовірних хід подій. З подібною дилемою вже стикалась раніше Південно-Африканська Республіка, ще один підписант Римського статуту.

У 2023 році вона все-таки вирішила "не запрошувати" Путіна на саміт BRICS. Як заявив експрезидент Південно-Африканської Республіки Табо Мбекі: "Ми не можемо сказати президентові Путіну: "Будь ласка, приїжджайте до Південної Африки", а потім затримати його.

Водночас не можемо сказати, що він може приїхати й не затримувати, бо порушили б наш закон, а ми не можемо поводитися як уряд, що не шанує право". Президент країни Сиріл Рамафоса сказав, що рішення російського лідера прийняти участь у саміті БРІКС дистанційно було "взаємним".

"Те, що Путін не відвідав ПАР — результат серозної дипломатичної роботи, зокрема, громадянського суспільства, вона була на межі, на тонкій кризі, — говорить Арье. — Звісно, було б краще аби в ПАР Путін приїхав, а його там заарештували, а не Путін не приїхав взагалі.

Але у випадку з ПАР держави не змогли відстояти таку процедуру". Серед довгострокових ризиків — падіння авторитете системи міжнародного права. Зокрема, й в Україні.

Одразу після приїзду Путіна до Монголії окремі українські експерти засумнівалися в доцільності необхідності ратифікації Римського статута. "МКС не несе жодної загрози диктаторським режимам та їх сателітам.

Вони відкрито демонструють свою безкарність і одночасно руйнує всю систему міжнародного права побудованій на верховенстві права. То що вартує документ, який ігнорується, для чого ми його ратифікуємо?", — після приїзду Путіна в Монголію заявив політолог Віктор Таран.

Арьє Море говорить, що саме країни світу забезпечують стійкість міжнародного правосуддя. "Нам потрібен МКС у тій частині, де він може притягати до відповідальності Путіна, Шойгу, Львову-Бєлову, тобто тих кого Україна не може покарати, — пояснює він.

— Якщо ми не ратифікуємо Римський статут, ми від себе не робимо більше, аби таких випадків як з Монголією не відбувалось. Ратифікація дає Україні на вищому рівні бути ближчими до перемовин з країнами-учасницями, висловлюватися, аби не допускати таких ситуацій.

Бо зараз Україна робить це із-за паркана – стрибаємо, кричимо, можливо, нас почують.

МКС і так проводить розслідування, і так шукає міжнародних злочинців, але при цьому майже не враховується голос України, бо Україна — не ратифікувала Римський статут, і не може сісти за один стіл з його учасниками".

На його думку, головне питання, яке можна задати скептикам, чому альтернатива відмовитися від Римського статуту краща, ніж можливість долучитися? "Ратифікація нам все-таки дає переваги, а нератифікація — не дає, а й ще залишає під парканом.

Уявимо, держава Україна скаже: Монголія нехороша, не будемо ратифіковувати Римський статут, тоді ми посилимо позицію Росії та інших. Наступна Бразилія відмовитися від домовленостей?".