Правда як зброя: чому брехня на фронті гірша за ворога і як вона призводить до втрат

Це призводить до втрати позицій, людських жертв — і доходить вже до того, що призначається спеціальний офіцер для перевірки правдивості командирських доповідей БРЕХУН – ГІРШЕ ВОРОГА Один із відомих військових воєначальників щоранку зайнятий виконанням достатньо незвичної, але дуже важливої функції.

Він доповідає в Генштаб про чужі підрозділи. Де вони знаходяться, як, за його даними, змінилося розташування позицій, які втрачені, а які – ні. Це потрібно для того, щоб перевірити правдивість даних, які дають підрозділи нагору. Бо кількість брехні… скажімо так, надто велика.

Брешуть командири різних рівнів. Брешуть взводні, брешуть комроти, комбати, комбриги. Брехня різна. Різного рівня та ступеню шкідливості.

Захоплена ворогом позиція іменується ще нашою, її намагаються відбити, і тільки тоді, коли закінчуються можливості на відбиття, то про неї у певний момент доповідають як про втрачену. Брешуть, що бійці пропали безвісти.

Хоча за сумою обставин очевидно, що люди там уже не живі, але записують як безвісти зниклих. Брешуть про наявність і стан зброї та обладнання. Брешуть про готовність особового складу. Брешуть про кількість збитих дронів противника, коли усьому світу очевидна ця брехня.

Є брехня і неочевидна. Коли роту НРК на папері створили, а по факту вони не можуть працювати, бо закуплені Міноборони тисячним накладом вироби "Х" непридатні до застосування, їх треба модернізовувати-переробляти, і жодної успішної операції та рота не здійснила.

Або коли навчальний центр "навчив" оператора: по факту той лише пару разів керував дроном, але вже має відповідний ВОС. І доводиться фронтовим частинам тратити свої ресурси, щоб довчати. Брехати допомагає секретність.

Брехати допомагає туман війни, коли важко підтвердити або спростувати факти. Брехати допомагають спеціально навчені люди на відповідних посадах. *** Брехун – гірше ворога, гірше шпигуна. Армійські брехуни нам дуже дорого обходяться.

Інформація для прийняття адекватних управлінських рішень на фронті – спотворена. Про слабкості певних місць в обороні інколи дізнаються лише тоді, коли противник вже здійснив багатокілометровий прорив і про нього повідомив DeepState.

Насправді величезна кількість наших гучних територіальних (і людських, і людських!) втрат – це прориви там, де набріхано про наявність оборони, а по факту там діра. Ніяке ефективне управління в умовах брехні як армійської традиції – не реальне.

Ніякий аналіз, ніяке планування. Ніяке адекватне усвідомлення ситуації, її серйозності для нас, вищим політичним керівництвом, від якого залежить все – не можливе.

Ніяка самоповага, ніякий моральний дух, ніяка віра у власні збройні сили не втримається під таким потоком брехні. І я не чув, щоб за брехню карали. Щоб офіційно чи не офіційно. *** Мені здається, що сила – в правді.

Ми надто захопилися приховуванням невдач (і роздуванням успіхів). І пропаганда тепер – навіть у секретних донесеннях, у доповідях командирів. Правда натомість має магічні властивості. Правда виправляє помилки та лікує недоліки.

На 4-му році великої війни, на 12-му році війни ми вже можемо дозволити собі перед ворогом більше правди. Ми маємо дозволити більше правди перед собою. Правда – сила. Брехун – гірше ворога. Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції.