Ціна вторгнення: втрати Росії перевищили 1 мільйон осіб і темпи не знижуються

Фокус зібрав інформацію з різних джерел про втрати російської окупаційної армії в Україні, а також провів порівняльний аналіз втрат, понесених у різних конфліктах останніх десятиліть, у яких брали участь російські військові.

Незважаючи на обмеженість інформації з боку Москви, існують офіційні дані Генерального штабу Збройних сил України, згідно з якими втрати російської армії в живій силі перевищили 1 мільйон осіб.

Візьмемо до уваги, що у військовому мистецтві існує така класифікація втрат: Отже, доречно уточнити, які дані наводить Генштаб ЗСУ, публікуючи зведення про втрати окупантів.

Як заявив у лютому 2024 року речник Генерального штабу Збройних сил України старший лейтенант Андрій Ковальов, під час складання зведень військове керівництво бере до уваги два основних показника — безповоротні та санітарні втрати особового складу ЗС РФ.

"Загальні втрати російських окупантів, які публікує Генеральний штаб, складаються з двох основних показників втрат, які отримує противник під час ведення бойових дій. А саме — безповоротні втрати і бойові санітарні втрати ворога", — пояснив Ковальов.

Крім офіційних даних існують незалежні джерела, які також надають відомості, що дають змогу оцінити масштаб втрат Збройних сил РФ у конфлікті, що триває.

Зокрема, журналісти та волонтери "Медіазони" і "Російської служби Бі-бі-сі" складають поіменні списки загиблих російських військових — це документально підтверджені втрати з числа особового складу ЗС РФ.

Фактично йдеться про мінімальну оцінку втрат російських сил з моменту повномасштабного вторгнення. Станом на червень від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну вдалося встановити особи 110 608 загиблих російських військових.

Автори дослідження стверджують, що це тільки встановлена кількість за відкритими джерелами — некрологи, меморіальні таблички, повідомлення влади, і вони відображають лише 45-65% від реальної кількості загиблих, оскільки багато тіл залишаються на полі бою через складність евакуації.

У публікації також наведено географію втрат російських військовослужбовців — як виявилося, основний відсоток втрат припадає на Тиву, Бурятію і республіку Алтай. Найвищий показник — у Тиви: 120 підтверджених смертей на кожні 10 тисяч чоловіків. У Бурятії — 91, в Алтаї — 89.

Для порівняння, у Москві — на 10 тисяч лише троє загиблих. Окремий блок аналізу стосується втрат серед бійців самопроголошених "ЛНР" і "ДНР". Після 22 грудня 2022 року офіційні джерела в "ДНР" припинили публікацію даних про загиблих, а "влада ЛНР" взагалі ніколи їх не розкривала.

Проте, після вивчення некрологів, повідомлень про зниклих безвісти і непрямих згадок аналітики припускають, що від початку війни загинуло від 21 000 до 23 500 військовослужбовців із "ЛДНР".

Російські приватні військові компанії, особливо група "Вагнер", у бойових діях на території України також зазнали значних втрат.

У спільному розслідуванні "Медіазони" та "Російської служби Бі-бі-сі" йдеться, що компанія, заснована Євгеном Пригожиним, завербувала на війну в Україні щонайменше 48 366 ув'язнених із російських колоній.

З них тільки в боях за Бахмут загинуло понад 17 000 найманців, а всього в "бахмутській м'ясорубці" загинуло 20 000 вагнерівців.

Загальні втрати найманців "Вагнера" в російсько-українській війні, за оцінками німецького видання Deutsche Welle, становлять близько 22 000 загиблих (це кожен третій боєць ПВК на території України) і 40 000 поранених. Водночас американська розвідка наводить інші цифри.

У 2023 році офіційний представник Ради національної безпеки США Джон Кірбі заявив, що від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну загинуло або дістало поранення понад 30 000 вагнерівців, більша частина з них — у боях за Бахмут.

Втрати Збройних сил Російської Федерації під час російсько-української війни з 2022 року є одними з найзначніших у сучасній військовій історії.

Кількість загиблих і поранених, наприклад, під час Афганської війни (1979-1989) і двох разом узятих чеченських кампаній абсолютно непорівнянні.

Якщо спиратися на дані штабу Об'єднаного угруповання військ РФ, під час бойових дій у Чечні з 1994 до 1996 року втрати федеральних сил становили: Таким чином, безповоротні втрати оцінювалися в 5334 людини.

Однак за даними Союзу комітетів солдатських матерів, під час першої кампанії в Чечні загинуло щонайменше 14 000 російських військовослужбовців.

Під час другої чеченської кампанії дані про втрати російських військових значно різнилися між офіційними та незалежними джерелами. Спочатку повідомлялося, що федеральні сили безпеки в Чечні втратили 3438 осіб убитими і 11 661 пораненими.

У ці цифри входять 2136 убитих і 5763 поранених військовослужбовців Міноборони, 1196 убитих і 5399 поранених військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ, а також 106 убитих і 499 поранених військовослужбовців інших федеральних відомств.

Пізніше перший заступник голови комітету Держдуми з оборони Андрій Красов назвав інші цифри. "Під час контртерористичної операції 1999-2002 років загинуло понад 6 000 осіб і поранено 15 549 осіб", — заявив Красов.

Водночас Союз комітетів солдатських матерів Росії оцінював ці втрати в 11,5 тисячі осіб, включно із загиблими на полі бою, померлими від ран у госпіталях і померлими протягом року після участі в бойових діях.

Офіційні дані про втрати радянських військ у десятирічній війні в Афганістані відображають тільки зареєстровані випадки і не враховують прихованої смертності, санітарних втрат після демобілізації та випадків, що залишилися поза військовою статистикою.

Згідно з офіційними даними, загальна кількість загиблих, включно з солдатами, офіцерами, прикордонниками, МВС, КДБ і цивільним персоналом, становить 15 031 особу. Причому переважна більшість — бойові втрати. Санітарні втрати становили 469 685 осіб.

Наведені цифри яскраво свідчать про те, що конфлікт в Україні став найбільшим за людськими втратами військовим зіткненням за участю російських збройних сил після Другої світової війни.

Навіть за найобережнішою оцінкою, щомісячні втрати в Україні (близько понад 3 000 осіб щомісяця) у кілька разів перевищують, наприклад, середньомісячні втрати в Чечні на піку боїв у 1995 і 2000 роках. Це, звичайно, зумовлено масштабом бойових дій і кількістю задіяних сил.

Якщо проводити аналогії з бойовими діями в Чечні, то в цьому випадку можна говорити про локальні конфлікти, де угруповання російських військ налічувало за весь час, за різними оцінками, приблизно 38 000 осіб у першу кампанію, і понад 100 000 — у другу.

Водночас на початку повномасштабного вторгнення в Україну чисельність окупаційних військ РФ, зосереджених на кордонах, сягала 190 000 осіб. А загальна протяжність лінії фронту становила 3 700 км, з них понад 900 км — це ділянки, де ведуться активні бойові дії.

Такі дані говорять про зовсім інший характер і масштаб конфлікту, яку розв'язала Росія у своїй новітній історії.

Причому бойові дії набули позиційно-маневреного характеру з елементами війни на виснаження, де щодня застосовують артилерію, бронетехніку, авіацію, РСЗВ, балістичні ракети, БПЛА та засоби радіоелектронної боротьби.

Унаслідок відверто провальних рішень військового командування РФ у плануванні та організації бойових дій, а також тактики так званих "м'ясних штурмів" з одного боку, і політичних мотивів Кремля — з іншого, російська армія на території України продовжує зазнавати величезних втрат — військові історики оцінюватимуть їх уже не як багатотисячні, а як мільйонні.