Андрій Деркач — сенатор РФ: які сигнали посилає Кремль своїм агентам в Україні, шануючи зрадників

Фокус розбирався, чому Україна досі була неуважною до російських агентів, і з якою метою РФ публічно винагороджує їх. Андрій Деркач — депутат Верховної Ради України шістьох скликань. У парламенті працював з 1998 року і до 24 лютого 2024 року.

Останній раз обирався по 159 округу (Сумська область) як безпартійний самовисуванець. А до того був нардепом від забороненої в України "Партії регіонів" та заступником голови депутатської групи "Воля народу" Ігоря Єремеєва.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії припинив відвідувати засідання — виявилося, виїхав з України, хоча на той час ніяких підозр з боку правоохоронних органів до нього не було.

Тим часом у США Деркача давно обвинувачують у втручанні в американські вибори 2020 року — міністерство фінансів США запровадило проти політика санкції.

Напередодні він оприлюднив аудіозаписи, які, ніби, свідчили про вплив на той момент колишнього віцепрезидента США Джо Байдена на президента України Петра Порошенка. Провадження порушили лише після втечі Деркача з країни.

Згодом СБУ звинуватила нардепа, а разом з ним і ще кількох осіб, зокрема, народного депутата від "Слуги народу" Олександра Дубінського, у роботі на російську розвідку.

Прокуратура вважає, Деркач та інші мали дискредитувати Україну на міжнародній арені, погіршувати дипломатичні відносини зі США та заважати інтеграції України до Євросоюзу та НАТО.

Слідство встановило, що він одержав щонайменше $567 тисяч від правоохоронних та розвідувальних органів РФ за підривну діяльність проти України під кураторством російської ГРУ.

На думку слідства, депутати увійшли до злочинної організації, яку створив перший заступник начальника російського ГРУ Володимир Алєксєєв (той самий, який з російської сторони домовлявся про здачу в полон захисників "Азовсталі").

У січні 2023 року президент Володимир Зеленський офіційно позбавив Деркача громадянства, а Верховна Рада — мандата.

І ось на днях вже колишній український депутат і колишній український громадянин Андрій Деркач увійшов до складу верхньої палати парламенту РФ від Астраханської області, регіону у Південному окрузі РФ. Про це повідомляють російські медіа. Сам Деркач цей факт не коментує.

"Якщо народні обранці обирають службу не народу України, а вбивцям, які прийшли в Україну, то й наші дії будуть відповідними. І це не останні такі рішення.

Служби працюють", — зазначив на початку січня 2023 року Володимир Зеленський, позбавивши не тільки Деркача, а й Віктора Медведчука (раніше затриманого та переданого в РФ в процесі обміну полоненими), Тараса Козака (втік з України ще до 24 лютого) та Рената Кузьміна (колишнього заступника генпрокурора), українського громадянства.

Всі — фігуранти справ про держзраду. Але вони не єдині депутати Верховної Ради, діючі або нинішні, які після початку повномасштабного вторгнення опинився у РФ.

У Білорусі мешкає та буває у Москві колишній речник Міністерства закордонних справ та депутат від ОПЗЖ Олег Волошин. Він втік з України напередодні повномасштабного вторгнення. Йому також висунуто підозру в держзраді.

За даними СБУ, протягом 2020-2021 років він активно сприяв вищому військово-політичному керівництву Росії у проведенні масштабної підривної діяльності проти України, поширював кремлівські наративи щодо суспільно-політичної ситуації в Україні.

В елітних апартаментах у Москві живе ексочільник "Партії регіонів" Олександр Єфремов. Після вторгнення РФ в Україну він спочатку виїхав до Словаччини, а потім до Росії. Єфремова українські правоохоронці також звинувачують у держзраді.

Офіс генерального прокурора також повідомив про підозру екслідеру забороненої в Україні комуністичної партії Петру Симоненку.

Під час окупації Київщини Симоненко звернувся до вищого військово-політичного керівництва Росії щодо його "евакуації" з селища Березівка Макарівського району. Його вивезли на початку березня через Білорусь до Росії, де він живе й нині, розвиваючи комуністичну партію.

У РФ ховається депутат від ОПЗЖ Олександр Пономарьов. СБУ і його підозрює у держзраді та колабораційній діяльності Слідство встановило, що депутат, перебуваючи на тимчасово окупованій території Запорізької області, добровільно пішов на співпрацю з РФ.

Він перереєстрував підприємства за російським законодавством, відкрив рахунки. Справу вже передали до суду, а ВР позбавила мандата.

Деякі живуть не тільки у РФ, а й у Європі, як то екснардеп (склав повноваження влітку 2022 року) та диякон Російської православної церкви Вадим Новинський. Він активно лобіює інтереси РПЦ у ЄС, заявляючи про утиски в Україні.

Політолог Микола Давидюк дивується, чому до Новинського й зараз мало уваги. "Що це, не російський шпигун, який приїхав курувати церкву, і в часи Януковича отримав з його рук паспорт? І в Петербург літав перед війною щодня, і в Кремль", — нагадав в одному з інтерв'ю політолог.

Варто зауважити, що серед депутатів-втікачів були політики, які відверто симпатизували російській владі, так і ті, хто дуже стримано проявляв прихильність.

Політолог Петро Олещук у розмові з Фокусом нагадує, Андрій Деркач раніше не був серед представників політичної еліти, яка вважалась проросійською.

Під час Помаранчевої революції його медіахолдинг "Ера-медіа" відкрито підтримав кандидата в президенти Віктора Ющенка, а в мережі можна знайти десятки фото, на яких Деркач поряд з тодішньою опозицією у помаранчевому шалику.

У Росії дехто йому досі докоряє цим фактом та стосунками з окремими політиками, наприклад, генпрокурором Юрієм Луценком часів президента Петра Порошенка. Деркач був гостем на його днях народженнях.

"Деркач прямо не проявляв себе як проросійський політик, але водночас брав участь у кампаніях, намагався впливати на американську політику від імені України. Тобто займався підривною діяльністю від імені України.

І такі люди, як Деркач, є набагато більш небезпечні, ніж проросійські особи, які бігають з прапорами та намагаються щось донести. Такі люди як Деркач інтегровані у політичну систему, мають велику кількість політичних зв'язків.

І саме на таких людей робить ставку РФ", — говорить Олещук. Насправді, зв'язки Деркача з Москвою ніколи не були таємницею.

В усіх публічних біографіях політики згадується, що 1993 року він отримав диплом юриста академії ФСБ Росії, підготувавши дипломну роботу "Організація і проведення зустрічей з негласною агентурою". І теорію Деркач швидко випробував на практиці.

Після навчання він одразу отримав посади при керівниках української держави — був радником та консультантом президента України Леоніда Кучми та прем’єр-міністра Миколи Азарова.

Проте в той час такий досвід співпраці не вважався зрадою, а радше, перевагою, оскільки зв'язки з РФ були нормою. Саме з цієї причини в українській політиці тривалий час діяв і Віктор Медведчук.

Він в минулому голова Адміністрації президента України Леоніда Кучми, а також головний спікер щодо повернення українських громадян з РФ після 2014 року, учасник мінських перемовин.

Українські правоохоронні органи затримали Медведчука тільки після початку повномасштабного вторгнення і передали в обмін на полонених азовців Росії. "Нарешті ми з'ясували, Деркач — найбільш статусний після Медведчука російський агент", — зазначає Олещук.

Випадок Деркача доводить, що так звану стару гвардію, на яку Росія спиралась до 2022-го, та навіть 2014 року, відсунути на другий план.

Досвід доводить, що ані колишнього президента Віктора Януковича, ані колишнього прем'єр-міністра Миколу Азарова РФ всерйоз не намагалась за десять років використати, радше показати як пропагандистів.

Так саме, як і нове покоління публічних проросійських активістів, таких як Олег Волошин. Росія використовує для впливу не тих людей, які виступають з проросійськими гаслами.

Їй вигідні ті, хто не займав відверто публічну проросійську позицію, але беруть участь у тих чи інших голосуваннях, кампаніях. "Деркач повністю себе розкрив як агент і поїхав до Росії, отримувати нагороду, — говорить Олещук. — І недарма все відбувається публічно.

Призначивши Деркача на високу посаду, Росія посилає сигнал своїм агентам, що всіх пам'ятають, нікого не кидають, за заслуги нагороджують. Медведчука витягли з в'язниці, Деркачу дали високу статусну посаду", — говорить політолог Олещук.

Він вважає, що цей сигнал не тільки старим агентам, але й новим, молодим, мовляв, погоджуйтесь на співпрацю, ми своїх не кидаємо. "Росіяни намагаються вербувати нове покоління українських політиків. Є певні індикатори, за якими можна визначати настрої окремих осіб.

Наприклад, заборона російської православної церкви. УПЦ МП завжди була важливим інструментом збереження російського впливу в Україні, і до тих людей, у яких начебто не спрацювала картка під час голосування в парламенті, у мене особисто викликають підозри.

Тому що для Росії заборона церкви все-таки тригерна тема", — говорить Петро Олещук. І у цьому контексті робота правоохоронних органів, а точніше — важливість політичних впливів на неї, як і політична воля, є визначальною.