Програма Raider. Хто новий ворог бомбардувальника B-21 (це не Росія)

Це означає, що ЗС США — і, звісно, американські платники податків — відшкодують компанії додаткові витрати, яких вона зазнає у зв'язку з інфляцією ЗС США мають намір підтримувати програму B-21 Raider відповідно до графіка і в межах бюджету, попри потенційне збільшення витрат, про яке попередив генеральний підрядник — компанія Northrop Grumman.

Розроблений на заміну B-1 Lancer і B-2 Spirit, B-21 прагне уникнути надмірних витрат, які могли б порушити закон Нанна-МакКерді. Фокус переклав статтю про парадоксального суперника новітнього бомбардувальника B-21 Raider.

Військово-повітряні сили США доклали всіх зусиль, щоб переконатися, що майбутня основа їхнього флоту бомбардувальників залишиться у межах графіка і бюджету, навіть коли Northrop Grumman — головний підрядник B-21 Raider — попередив про можливе зростання вартості літака.

Програма B-21 була від початку спланована так, щоб уникнути порушення закону Нанна-МакКерді (Nunn-McCurdy Act), яке може статися через неконтрольовану вартість розробки.

Цей закон, який було ухвалено 1983 року, дає змогу законодавцям краще управляти вартістю основних програм оборонних закупівель, оскільки вимагає від Пентагону інформувати законодавців у разі перевищення вартості або графіка програми більш ніж на 15%.

Майбутній бомбардувальник було розроблено для заміни застарілих літаків B-1 Lancer і B-2 Spirit, що нині перебувають на озброєнні, і для роботи разом зі ще старішим B-52.

У січні Raider увійшов у стадію дрібномасштабного початкового виробництва (LRIP) і, хоча це дорогий літак, виробник Northrop Grumman оголосив цієї весни, що очікує на цьому етапі збитків. За даними TheAviationist.

com, аерокосмічна компанія може втратити до 1,56 мільярда доларів на виробництві перших Raider. У результаті від перших п'яти серійних партій B-21 очікується лише 21 літак.

Очікується, що програма Raider передбачатиме понад 100 бомбардувальників, водночас більшість їхнього виробництва здійснюватиметься за контрактом "витрати плюс".

Це означає, що ВПС США — і, звісно, американські платники податків — відшкодують компанії додаткові витрати, яких вона зазнає у зв'язку з інфляцією.

Як повідомлялося раніше, схоже, що вартість зростає, а програма ризикує не досягти очікуваного мінімуму в 100 бомбардувальників навіть до кінця 2030-х років.

У ВПС очікують, що до початку 2030-х років на озброєння стануть від 24 до 30 "Рейдерів", а темпи закупівель у цей період досягнуть піку — близько 10 літаків на рік.

За словами Марка Ґанзінґера, директора з майбутніх концепцій Інституту аерокосмічних досліджень імені Мітчелла та учасника дискусії на AFA, нинішній план Міністерства оборони (DoD) передбачає, що до 2033 року парк бомбардувальників налічуватиме 133 літаки — це навіть менше за 141 бомбардувальник B-1, B-2 і B-52 Stratofortress, які нині перебувають на озброєнні, що вже є мінімальним показником в історії ВПС.

Найбільше занепокоєння нині викликає збереження переваг літаків протягом 15 із гаком років, які знадобляться ВПС США для отримання всієї партії, що складається хоча б із сотні B-21 Raider. Технології розвиваються стрімкими темпами.

Штучний інтелект (ШІ), машинне навчання, квантові комп'ютери, автономні системи тощо постійно розвиваються, але багато з нинішніх платформ можуть застаріти на той час, коли вони досягнуть повномасштабного виробництва (FRP).

ВПС уже заявили, що прагнутимуть до розробки автономних безпілотників — витратних "вірних помічників", не думаючи про те, що такі платформи повинні залишатися на озброєнні протягом десятиліть.

На конференції Асоціації повітряно-космічних сил начальник штабу ВПС генерал Девід Олвін заявив: "Мені не потрібен парк колективних бойових літаків, який прослужить 25-30 років. Якщо літак служить 25 або 30 років, він повинен робити все, окрім тостів вранці".

Отже, Військово-повітряним силам, можливо, доведеться змиритися з суворою реальністю: виробництво дорогих бомбардувальників займе надто багато часу, тож на той час, коли вони надійдуть на озброєння, будуть уже застарілою технікою, яка згодиться хіба що для приготування тостів.

Пітер Сучіу — журналіст із Мічигану. За свою двадцятирічну журналістську кар'єру він брав участь у роботі більш ніж чотирьох десятків журналів, газет і вебсайтів, опублікувавши понад 3 200 матеріалів.