Є півтора року на підготовку: що робити Україні відразу після того, як війна зупиниться по лінії фронту

Потрібно домагатися зупинення війни по лінії фронту — і думати, як підготувати країну до наступного неминучого вторгнення. Російський "великий літній наступ" провалився.

Так, ми відступаємо, так, противник малює графіки із тим, що швидкість просування збільшилась, так, наша армія знаходиться не в ідеальному стані, і тут величезна заслуга окремих дуболомів на різних щаблях військового управління і політичного керівництва, яке вважає, що воно хоч трошки компетентне у справах війни.

Путін розуміє, що він не може перемогти українську армію зараз, ці зранені побиті бульдоги ще готові вчепитись в кадик кремлівському карлику. Армію треба розвалити, а для цього потрібне перемир'я.

Тому зараз з усіх боків несуться розповіді про готовність карлика до перемовин. Все це органічно лягає на бажання Трампа найшвидше забути про українське питання.

І слава Богу, що в США йому не дадуть змоги це зробити ані республіканці, ані демократи, які, не маючи внятної позиції щодо внутрішнього порядку денного США, концентруються на проблемах зовнішніх.

Тож як би карлик і його вірні падавани не намагались зараз тиснути на Україну щодо ухвалення формули "мир за території", Україна може спокійно дотиснути перемир'я на умовах "зупиняємось там, де є".

І концентруватись ми маємо не на тому, як досягти перемир'я, а що ми робимо далі? Перевибори, срач на тему, хто у чому винен — це все зрозуміло. Від цього нікуди не дітись.

Але що ми будемо мати за рік: Одним словом, питання не в перемир'ї, а в тому, що робити далі, бо в нас буде максимум півтора роки, щоб підготуватись до нової війни. Наше покоління приречене воювати, і закінчимо ми ці війни на розвалинах Кремля, що палає.