На руку Україні. Як ударять по Путіну та Кремлю історії з Надєждіним і Навальним

Зняття Надєждіна та смерть Навального — ланки одного ланцюга. І дуже важливий для нас трек. Усі автократії — це рейтингові наркомани. За повної керованості й передбачуваності виборів для них дуже важливим є створення видимості умовно вільного голосування.

І водночас — отримання підтримки (не намальованої або близько до того) 80+%. Це дає всі підстави далі заявляти: "Ну, може, якісь і були порушення, але ви ж бачите, розрив гігантський, вочевидь, усе одно переміг".

Тобто "вибори" все одно є вкрай важливим для автократій ритуалом підтвердження легітимності. І якщо подивитися історію, то помітне порушення цього ритуалу майже завжди призводило або до падіння автократій, або їхньої трансформації вже в жорстку диктатуру.

І для внутрішнього споживання, і для зовнішніх спостерігачів Путіну максимально важливо показати на найближчих "виборах" непорушність своєї позиції. Для цього потрібні три умови: Тоді б статус "Батька нації" було продемонстровано блискуче.

І своїм підданим, мовляв, немає чого смикатися. І, що ще важливіше, усім зовнішнім гравцям як маркер непорушності й безальтернативності Путіна як самодержця Росії. Думаю, був би ще у фаворі Сурков, саме так би все й гралося. Ще б і ефірів підкинули Надєждіну.

А Навального якби й не випустили б, то пилинки б із нього здували й давали б максимальні можливості для листування з волею, закликів і т. д. Але, на наше щастя, це не так. Злякавшись білоруського сценарію, до виборів Путін іде максимально жорстким і тупим шляхом.

Там буде намальовано максимально можливий, мало не кндрівсько-кадировський результат. Але за такої явної зачистки поля та майже напевне феноменальних приписок результат буде отримано зворотний до бажаного. Можливо, короткостроково зросте твердість системи.

Але вкрай підвищиться її крихкість. До того ж Навальний був чи не останнім хоч трохи відомим і популярним потенційним "спадкоємцем". Тепер я взагалі не бачу нікого, із ким можна буде Заходу всерйоз розмовляти про ПРМ (Прекрасну Росiю Майбутнього — Ф. ) після Путіна.

Тож новини для нас хороші точно. Росія ще на кілька кроків наблизилася до свого розпаду. А перед нами стоїть усе та ж дуже непроста мета — протриматися й дожити до цього моменту. Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції.