Грошей немає, повертати нічого: з України під час війни виводять валютну виручку, як це виправити

Думка Багато хто в Україні не розуміє, у чому суть установлення різних строків повернення валютної виручки під час експорту: 90 або 180 днів. Частина експортерів у нас працює через свої підставні торгові доми, зареєстровані в офшорних юрисдикціях.

Наприклад, руда на світовому ринку коштує 200 дол, з українського ГЗК-а на свою офшорку її продають за 60, а вже з офшорки на ринок — за 200.

Механізм контролю за цінами через механізм трансфертного ціноутворення у нас майже не працює, тому ГЗК платитиме податки з ціни в 60 дол, а 140 дол хазяїн ГЗК-а акумулює на офшорці та купить собі яхту, не заплативши податків.

Але навіть виручку в розрахунку по 60 дол за тонну він не поспішає повертати в Україну. Наприклад, за контрактом А в країну через 180 днів має повернутися 100 млн дол. А контракт Б укладено через 100 днів на 150 млн.

На офшорку через 100 днів зайшли всі гроші і за контрактом А, і за контрактом Б. Але виручку за контрактом А власник ГЗК-а вже спрямував на особисті рахунки за фіктивними операціями. Цих грошей немає, повертати нічого. Але офшорка, на яку заведені контракти А і Б — вона ж своя.

Тому офшорка повертає в Україну 100 млн за контрактом А за рахунок виручки за контрактом Б. Така сама ситуація із зерном і з будь-яким іншим сировинним товаром, де розрахунки йдуть переважно за банківськими акредитивами, тобто платіж проти поставки.

Немає жодного сенсу встановлювати для сировинного експорту такі тривалі терміни розрахунку: 90 або 180 днів. Ці параметри встановили дуже давно в розрахунку на оплату продукції з високим рівнем доданої вартості.

Мовляв, Україна продаватиме трактори, турбіни і літаки і для цього потрібен триваліший термін розрахунків за експортом.

В умовах нашої сировинної спеціалізації, уся суперечка щодо термінів повернення валютної виручки, 90 або 180 днів — це, по суті, негласний договір ФПГ і влади, який об'єм валютної виручки можна буде залишити за кордоном НАЗАВЖДИ: за квартал (90 днів) або за пів року (180 днів).

Це як у Європі на тлі нульових ставок у попередні роки кредитний ліміт за карткою розглядали як "подарунок банку". І що стосується економічної свободи: правильно чи ні, лімітувати терміни повернення валютної виручки.

На мій погляд, таке лімітування, особливо під час війни, має бути щодо сировинних товарів: руда, зерно. Тобто щодо природних ресурсів. Ця виручка має повертатися в країну протягом 30 днів.

Валютна виручка під час експорту продукції з високим рівнем доданої вартості має перебувати в повному розпорядженні її власника в Україні або за кордоном. Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції.