Прем'єра фільму "ШТТЛ". Хасиди, комуністи, фашисти: яскрава історія про кохання напередодні військового вторгнення

Автор сценарію і режисер картини — француз Аді Вальтер. Головні ролі зіграли американець Моше Лобель та українка Анісія Стасевич. На Римському фесті стрічка відхопила приз глядацьких симпатій.

Чому вона сподобалася глядачам? По-перше, це яскрава історія про любовний трикутник в іронічному стилі Шолома Алейхема. По-друге, у ній уперше в Україні застосовано унікальну технологію одного кадру. У релізі так було окреслено сюжет. Час дії — одна доба: 21 червня 1941 року.

У єврейському прикордонному містечку (штетлі) на Львівщині щосили триває підготовка до весілля сина м'ясника та доньки рабина. Але наречена Юна кохає іншого — Менделя — кіношника, який приїжджає до містечка напередодні і… планує викрадення подруги.

Водночас до штетлу наближається нацистський ескадрон смерті. Що очікувалося від релізу? Що буде умовно показано мирне життя єврейського містечка, яке розгромлять німецькі кати.

Усе виявилося геть інакшим: акцент зроблено не на розгромі, а саме на житті штетла, котрий зображений таким собі єврейським всесвітом у мініатюрі. Молодий кінематографіст-початківець Мендель (Моше Лобель) заявляється на батьківщину під ранок.

Його не було два роки — навчався на кіношника в Києві і марить ім'ям відомого єврейського, радянського режисера — Марка Донського (1901–1981), якого особисто знає. За час відсутності Менделя його наречена Юна (Анісія Стасевич) зібралася заміж за іншого — ортодокса Фолі.

Точніше її підштовхували до цього рідні. Мендель "просунутий", він прийняв "червоні" зміни, але не відмовляється і від свого іудейського коріння, намагаючись знайти між усім цим прийнятний баланс.

Він чітко знає: війна з німцями рано чи пізно трапиться, але зараз його завданням є вирішити питання з Юною і поговорити з батьком. Цей фільм затягує з кількох причин.

Режисер-дебютант Аді Вальтер написав чудовий сценарій, явно наслідуючи дух і стиль єврейського класика — Шолом Алейхема (1859–1916): буде безліч діалогів, суперечок, пронизаних релігійними алюзіями та іронією.

Тільки стиль оповідань про Тев'є-молочника перенесено вперед — років на тридцять–сорок, у 1941.

Сам Мендель — це такий собі персонаж, що поєднує в собі іронічність та мудрість Тев'є-молочника і бунтарські якості студента-революціонера Перчика з прози все того самого Шолом-Алейхема.

Блакитноокий брюнет — каталізатор: де б він не з'явився в штетлі — там одразу починається рух: хтось його вітає, когось він дратує, а хтось його ненавидить — як Фолі, вбачаючи в ньому конкурента за руку і серце красуні Юни.

Аді Вальтер уміло передав ось це нервове бродіння серед євреїв напередодні тотальних змін. Для цього у фільмі використовується унікальна технологія одного кадру. Одним кадром тут знімають дуже довго.

Оператор-постановник фільму Володимир Іванов сказав, що всього їх таких тут — 35 — на всю двогодинну картину. І, практично, не видно склейок. Це дає особливий нерв картині та глибоке занурення в кінореальність.

Стрічка вийшла "менделецентрична", ти немов усе бачиш очима головного героя — з ним хтось вітається, а немов тобі тиснуть руку.

Він сів у синагозі на лавку і пішли "переглядки", схрещення поглядів односельців, перешіптування — глядач є безпосереднім свідком усіх цих найдрібніших деталей. А потім увага знову повертається до головного "порушника спокою".

Хоча хасидські порядки в містечку (радянська окупація Західної України сталася два роки тому) ще сильні, всі розуміють, що вони триватимуть недовго — буде докорінна перебудова побуту і світогляду.

Аді Вальтер свідомо прибрав літери "е" зі слова "штетел", бажаючи підкреслити "порожнечу, з якою зіткнуться герої стрічки". Ця порожнеча — затишшя перед бурею. Адже дія фільму відбувається ще й на тлі загрози німецько-фашистського вторгнення.

Однак основні пристрасті в стрічці все-таки будуть крутитися навколо любовного трикутника Мендель–Юна–Фолі . І тут буде чимало ліричних та смішних сцен. Справа, звісно, дійде до бійки.

А історично ця любовна історія схожа на роман Марка Шагала і його нареченої — красуні Белли, яка чекала на художника у Вітебську, поки він підкорював Париж.

І все це дуже глибоко сприймається завдяки технології одного кадру: ефект присутності приголомшливий — немов це ти є — завзятий і відчайдушний хлопець Мендель, який марно намагається знайти точку перетину між новим і старим та мріє знімати кіно про трансформації людей в епоху змін.