Не має значення, чиї ракети впали в Польщі. НАТО та США продовжать підтримувати Україну

"Поширена серед частини західного політикуму думка "ми не даватимемо Україні важкої зброї, щоб не спровокувати ескалацію" — глибоко помилково.

Навпаки, якщо не давати українцям більш високоточну та сучасну зброю або затягувати з її постачанням, ризик ескалації зростає з кожним днем". Думка. Ми . Ми з України Удари Росії по Україні більше не переслідують жодних військових цілей.

Зараз холодно, попереду зима з її мінусовими температурами. Путін просто хоче залишити Україну без тепла, води та світла. Так, минулого вівторка, 15 листопада, агресор випустив у напрямку України не менше сотні ракет.

Росіяни використовували стратегічну авіацію, стріляли з району Каспію, Ростовської області та Чорного моря. Українські ППО працювали, частину снарядів було збито. Цей масований ракетний обстріл критичної інфраструктури став рекордним.

На жаль, того дня вибухи було чутно і на території сусідньої Польщі. На Пшеводов, розташований неподалік кордону з Україною, впала ракета. Загинуло двоє людей. Припустимо, удар завданий з боку Росії. Скоріш за все, він був випадковим.

Думаю, якби росіяни захотіли напасти на країну НАТО, то навряд чи вибрали б маленьке польське село. Це не виглядає логічним вчинком для такої людини, як Путін. Також є ймовірність того, що причиною вибуху стала ракета, випущена українською протиповітряною обороною.

Тому обережна реакція НАТО та відсутність різких заяв є правильною стратегією. Ведеться розслідування інциденту, до якого залучено і міжнародних фахівців, і представників України. Але вже зараз зрозуміло: не має значення, чия ця ракета.

Все одно за руйнування у Пшеводові, що призвели до смерті двох поляків, несе відповідальність Росія. Навіть якщо причиною вибуху виявиться українське ППО, про вину України йти не може, і на Заході це добре розуміють.

За те, що сталося у Польщі, несе відповідальність лише Росія. Ніхто не каже українцям: "Захищайтесь акуратніше". Ніхто не чекає від України слів: "Ми не захищатимемо своє небо, боячись, що наша ППО може впасти десь за кордоном".

ЗСУ мають і боротимуться за своїх громадян усіма можливими способами – це не обговорюється. Події у Пшеводові показали, що війна в Україні стає дедалі небезпечнішою для всього світу. Російська зброя не настільки сучасна та інноваційна, щоб завжди потрапляти точно в ціль.

Кремль посилає по 100 ракет на день. Очевидно, що чим довше триватиме війна, тим більше шансів, що росіяни врешті-решт потраплять по Польщі чи Румунії. Перед російською ракетою не буде непереборних перешкод, якщо країни Заходу не дадуть українцям найсучасніші системи ППО.

На удар Кремля по території НАТО Альянс не зможе відреагувати. І станеться те, чого всі так побоюються, ми матимемо справу з прямим протистоянням між Росією та НАТО.

Зрозуміло, що поширена серед частини західного політикуму думка "ми не даватимемо Україні важкої зброї, щоб не спровокувати ескалацію" — глибоко помилкова.

Навпаки, якщо не давати українцям більш високоточну та сучасну зброю або затягувати з її постачанням, ризик ескалації зростає з кожним днем.

У контексті того, що відбувається мені часто згадуються слова сера Вінстона Черчилля: "Ви завжди можете розраховувати на те, що американці вчинять правильно після того, як вони перепробували все інше" (You can always count on the Americans to do the right thing after they have tried everything else).

Я думаю, що, зрештою, Україна отримає і новітнє ППО, і безпілотники нового рівня. Ми допоможемо, але традиційно зробимо це з великим запізненням. Так, як це сталося з HIMARS, які США все ж таки передали українцям, попри всі побоювання.

Якби Америка прийняла це рішення на два місяці раніше, життя скількох людей воно могло б врятувати? Хід війни був би зовсім іншим.

На щастя, сьогодні, спілкуючись з представниками американського істеблішменту, я бачу позитивні зміни щодо термінів та обсягів надання військової допомоги України. Поки що адміністрація Байдена виступає проти передачі розвідувально-ударного БПЛА Grey Eagle.

Але це вже не колишня категорична відмова. Зараз ми чуємо побоювання, що якщо Росія зіб'є одне з них, то зможе вкрасти цю інноваційну технологію. Тому Америка намагається змінити ці безпілотники в такий спосіб, щоб зменшити такий ризик.

Логічно розмірковуючи, ми розуміємо, що це робиться, щоб надалі передати Grey Eagle Україні. Навіть донедавна стримана Німеччина дала своє найсучасніше ППО Україні, а не власній армії. Росія не має симетричної відповіді на західні технології сьогодення.

18 HIMARS, про які я згадував вище, повністю змінили ситуацію в театрі бойових дій. Адже цій розробці вже 20-30 років. Але й на HIMARS Росії відповісти нема чого. Водночас на будь-яку військову ініціативу Путіна Захід має гідний аргумент.

Навіть якщо Путін застосує ядерну зброю, ми не піднімемо руки зі словами: "Забирай Україну". Байден сказав, що якщо Росія вирішить використати ядерну зброю, реакція США буде катастрофічною для Кремля.

Припустимо, що російська чорноморська флотилія може припинити своє існування, наприклад. Причому ця відповідь Заходу зовсім не означає застосування ядерного арсеналу НАТО. Ми маємо, що протиставити Кремлю, навіть не вдаючись до обміну ядерними ударами.

Звісно, після таких подій світ стане ще небезпечнішим. Сподіваюся, що й росіяни розуміють — відповідь на застосування ядерної зброї буде жорсткою та негайною. Дії Росії є типовими для держави-терориста.

Проте історія доводить, що у вільних країнах терористичні методи не працюють. Ізраїль все ще існує та процвітає, попри постійні теракти. Реакцією Америки на події 11 вересня стала демонстрація сили, а не вияв слабкості чи бажання домовлятися з терористами.

І я знаю, що люди в Україні теж не здадуться перед російським терором. У Кремлі також дуже сподіваються послабити дух західного світу. Я як представник західного суспільства хочу заявити — ні, російський терор не зломить і нас.

Америка не перестане допомагати Україні, бо ви — вільна країна, яка захищає свою землю, своїх людей та суверенітет. В Америці та Європі розуміють ціну, яку українці сплачують щодня за свою свободу. Ми готові підтримувати цю мету до кінця.