Зараз один працівник утримує одного пенсіонера. Чи будемо з пенсіями після війни?

Часу на роздуми більше немає Впровадження обов’язкового пенсійного накопичення і реформа ринку капіталу в Україні — серед ключових пріоритетів роботи Кабінету міністрів у 2023 році, наголосив нещодавно прем’єр-міністр України Денис Шмигаль.

Розмови про необхідність запровадження в Україні другого рівня пенсійної системи точаться настільки давно, що майже 20 років тому в українському пенсійному законодавстві з’явилась норма про запровадження обов'язкової накопичувальної системи.

Проте – за всі ці роки – цього так і не зробили.   На кону – демографія За цей час демографічна криза в країні не просто посилилась, через війну вона набула масштабів катастрофи.

Наведу лише декілька цифр:   – Через перевищення рівня смертності над рівнем народжуваності з 1991 року населення України невпинно зменшується. Якщо 1991 року кількість населення становила 51,6 млн осіб, то на 1 січня 2022 року ця цифра вже складала 41,16 млн (за даними Держстату).

Тобто за ці роки кількість населення скоротилася на 10 млн українців і продовжує скорочуватися найшвидше у світі.   – Крім скорочення, статистика демонструє старіння населення: частка громадян віком до 17 років у структурі постійного населення країни дорівнює 17,9%.

Це означає, що в середньостроковій та довгостроковій перспективах все менша кількість жінок досягатиме репродуктивного віку, адже, що менше народжується людей сьогодні, то менше їх завтра і післязавтра.

– Що стосується коефіцієнта народжуваності на одну українку: за даними  Інституту демографії та соціальних досліджень, у 2021 році він становив 1,1 дитини. Це теж один з найнижчих показників у світі.

Аби забезпечити хоча б просте відтворення покоління, необхідно 2,15 дитини на одну жінку.   Війна Росії проти України посилила негативні процеси в рази, адже починаючи з 24 лютого 2022 року з України виїхали не просто 7-8 млн українців.

По-перше, активно виїжджала освічена частина населення, здатна заробляти на життя (понад половина жінок, які виїхали за межі України, мають вищу освіту, 30% – вже працевлаштовані). По-друге, невідомо, скільки українців повернуться на Батьківщину після закінчення війни.

Також, на жаль, розуміємо, що як наслідок повномасштабної війни, кількість працездатного населення зменшиться, а кількість осіб з інвалідністю збільшиться.

  Серед негативних чинників внаслідок війни, що розв'язав наш божевільний північний сусід, – і високі показники смертності чоловіків працездатного віку, і ймовірний спад народжуваності, втрата житла та значне погіршення його якості.

І знов-таки, зростання смертності через загострення хронічних хвороб, стрес та неможливість мешканцями окупованих і прифронтових територій вчасно отримати належну медичну допомогу.

Від чинників демографічних – до чинників економічних За статистичними даними, станом на червень 2022 року в Україні нараховувалось 10,8 млн працюючого населення, що сплачує ЄСВ, і стільки ж пенсіонерів. Тобто фактично сьогодні один працюючий утримує одного пенсіонера.

Коефіцієнт заміщення (відсоток від зарплати, який людина може отримувати як пенсію) за таких умов складає 27,4%, це означає, що у разі виходу на пенсію доходи людини зменшуються втричі.

А середній розмір пенсії (4 370 грн) є найнижчим в Європі й не може задовольнити навіть базові потреби людини.   Думаю, питання: чи можемо ми відкладати реформу пенсійної системи на невизначений час або з десять років дискутувати про її дизайн, відпало.

Зміни потрібні вже сьогодні. Ситуація складна, проте довше зволікання означає більше й стрімкіше погіршення.    Ми всі чекаємо перемоги України у війні з Росією. Проте лише перемогти – недостатньо, країна опинилася перед іншими, економічними загрозами.