Почалася третя Кашмірська війна між Індією і Пакистаном. Або четверта індо-пакистанська війна. Це якщо не брати до уваги низку дрібніших зіткнень і конфліктів, наприклад, Каргільську війну.
Взагалі, війни між Індією і Пакистаном чимось нагадують війни Ізраїлю та арабських країн. Уся справа в спільному британському колоніальному минулому і "вмінні" британців закладати історичні "міни уповільненої дії".
Наприклад, Декларація або Лист Бальфура, написаний британським міністром лідеру єврейської громади Британії Волтеру Ротшильду 1917 року, в якому гарантувалося створення єврейської держави. Що можна тільки вітати, якби британці узгодили подібні обіцянки з арабами.
Яким Британія тоді майже одночасно давала обіцянки щодо створення палестинської держави. Причина зрозуміла — організація повстання арабів проти панування Османської імперії під час Першої світової війни (фільм "Лоуренс Аравійський" усі пам'ятають).
До речі, Декларація Бальфура для Ізраїлю має не меншу легітимність, ніж резолюція ООН про створення "двох держав", єврейської та палестинської. Для арабів, звісно, ні.
Не просто так історик Аві Шлаїм назвав декларацію Бальфура "первородним гріхом" британської дипломатії на Близькому Сході, що призвів до подальшого конфлікту протягом уже майже 80 років.
Або "лінія Дюранда" — кордон між Афганістаном і Пакистаном, що проходить через "землі племен". Це основа ще одного регіонального конфлікту. Кордон між Індією і Пакистаном "креслив" Сірііл Редкліфф, лорд-суддя Британської імперії.
Я далекий від думки, що Британія все ось так зловісно спланувала.
Найімовірніше, тут ми бачимо мікс, що складається з бажання зберегти свій вплив у майбутньому, здатності модерувати конфлікти на колишніх "підмандатних територіях" і банального незнання місцевої специфіки Сходу в межах західного орієнталізму, як це описує Саїд.
Питання в іншому: на базі якого права Британія взагалі взяла на себе місію "тягаря білої людини" і отримала право "креслити" чужі кордони далеко на Сході? Наслідки цієї колоніальної політики даються взнаки і зараз, у 21 столітті.
Уже й Британська імперія спочила в Бозі, а війни на її колишній периферії все йдуть і йдуть. У чому схожість протистояння Індії та Пакистану з конфліктом Ізраїлю та низки арабських країн? Перша хвиля протистояння — одразу після Другої світової війни.
Спроба перегляду кордонів. Друга хвиля — 60-ті роки. Нарощування інтенсивності конфлікту. І найкривавіші війни — у 70-х роках: в Ізраїлі — Війна Судного дня 1973 року, в Індії — війна з Пакистаном 1971-го, коли провінція Східний Пакистан стала республікою Бангладеш.
Поразка Пакистану й арабських країн. Потім — створення ядерної зброї в Ізраїлі та в парі Індія-Пакистан, що істотно зменшило градус протистояння.
Далі — серія менш інтенсивних конфліктів, перехід протистояння в проксі-формат із використанням місцевих сил опору на спірних територіях: у Палестині та Кашмірі. Залежно від сторони протистояння, ці сили називаються або терористами, або повстанцями.
У 21 столітті — ризик нового масштабного конфлікту, з тією лише відмінністю, що на авансцену на Близькому Сході замість арабів виходить Іран з амбіціями зі створення ядерної зброї і Туреччина.
Геополітичні передумови нинішньої війни Індії та Пакистану я детально описав у своїх статтях. Напередодні відбувалися активні консультації Пакистану з Китаєм та Індії зі США. Примітно, що багато наших орієнталістів не вірили в початок цієї війни, а даремно.
Про ризик асиметричного протистояння Китаю і США на Індостанському півострові я докладно писав раніше.
Тепер ключова інтрига — це буде формат "кашмірської війни" чи повномасштабної індо-пакистанської? Чи спробує Пакистан взяти під свій контроль частину Кашміру, а Індія, наприклад, Лахор? Чи все обмежиться зіткненнями на кордоні? Що везе у своєму кейсі до Москви Сі Цзіньпін? Ну а поки світ у вогні, золото б'є чергові цінові рекорди.
Всі права захищені IN-Ukraine.info - 2022