Дорога до війни: як США намагалися переконати Зеленського та союзників про неминуче вторгнення РФ

Перший докладний аналіз розвідки про плани Кремля вторгнутися в Україну був ще в жовтні 2021 року. З того часу адміністрація Байдена провела величезну роботу з переконання Зеленського та союзників у неминучості нападу.

Захід не вірив Штатам через політику останніх років, а український уряд дбав про економіку. У той час як Путін бачив вікно можливостей.

Видання The Washington Post випустило великий матеріал про те, як США готувались до вторгнення РФ в Україну, що вони робили для переконання союзників і Зеленського про неминучість війни, і як Москва звинувачувала у всьому Захід. Фокус підготував витримки найголовнішого зі статті.

У жовтні топчиновники США разом із президентом Джо Баденом зібралися, щоб проаналізувати наміри РФ. Штати отримали супутникові зображення, розвіддані, перехоплені розмови та низку іншої інформації.

Усі дані говорили про те, що РФ готує набагато масштабнішу операцію, ніж анексія Криму в 2014 році. Плани Путіна передбачали захоплення більшої частини України. Вони ставили під загрозу весь східний фланг НАТО й усю архітектуру безпеки післявоєнної Європи.

Реакція Байдена була сповнена рішучості — США або мали стримувати Путіна або протистояти йому. Проте єдності в НАТО не було через політику Вашингтона в останні роки в Афганістані, Іраку, президентства Трампа.

Докладний звіт із розвідкою мав повернути довіру Альянсу до США. Декілька висновків зі звіту розвідки, який був наданий у жовтні 2021 року: Один зі співрозмовників видання заявив, що дії РФ не схожі на раціональні.

В Україні проживало майже 45 млн осіб, площа запланованої окупації перевищувала 232 000 квадратних миль. Населення країни глибоко антиросійське. "Байден тиснув на своїх радників.

Вони справді думали, що цього разу Путін, швидше за все, завдасть удару? Так, вони підтвердили, це реально", — пишуть автори. Путіну незабаром виповниться 69 років, тому він розуміє, що в нього мало часу, щоб закріпити свою спадщину як одного з великих лідерів РФ.

Зійшлися одразу кілька важливих моментів: Радники Байдена були впевнені, що Україна вступить у бійку.

Сполучені Штати, Велика Британія та інші члени НАТО витратили роки на підготовку й оснащення українських військових, що було більш професійним і краще організованим, ніж до нападу Росії на Крим і Донбас сім років тому.

Серйозне занепокоєння викликав президент Зеленський — екскомік, який обійняв посаду на тлі величезної хвилі підтримки народу. Він втратив свою підтримку частково через провал у спробі укласти мир з РФ. Зеленський здавався легкою здобиччю для безжального Путіна.

Математика була не на користь України. Росія мала більше військ, танків, артилерії, винищувачів і керованих ракет. У попередніх конфліктах вона продемонструвала свою готовність підкорити своїх слабких супротивників, незважаючи на загибель цивільних осіб.

Американці очікували, що Київ не впаде так швидко, як того очікували росіяни, але його захоплять. Поки Штати намагалися вести переговори з РФ, паралельно тривали переговори з НАТО та Україною.

На зустрічі Блінкена та Зеленського у Шотландії українському президенту було викладено всю картину російського шторму, який насувався на Україну. Блінкен сказав, що це була важка розмова.

Зеленський пообіцяв проінформувати свою команду про інформацію, але Україна вже спостерігала російське "брязкання зброєю" раніше. Блінкен заявив, що Зеленський очевидно турбувався про економічний крах, якщо країна запанікує.

Презентація Блінкена та скептицизм Зеленського заклали шаблон, який повторюватиметься як у приватному порядку, так і публічно протягом наступних кількох місяців. Українці не могли дозволити собі відмовитись від американської розвідки.

Але з їхньої точки зору інформація була спекулятивною. "Нам довелося знайти баланс між реалістичною оцінкою ризиків і підготовкою країни до гіршого. . . та підтримкою економічної та фінансової роботи країни", — заявив глава українського МЗС Дмитро Кулеба.

У середині листопада Байден поділився розвідданими з найближчими союзниками — Великою Британією, Францією і Німеччиною. Потім була зустріч із НАТО.

"Кілька членів порушили питання і скептично поставилися до ідеї про те, що президент Путін серйозно готується до можливості великомасштабного вторгнення", — нагадала Авріл Гейнс, директорка національної розвідки США.

Французькі та німецькі чиновники не могли зрозуміти, чому Путін спробує вторгнутися та окупувати велику країну лише з 80 000-90 000 солдат, які, як вважають, були зосереджені на кордоні. Інші стверджували, що Кремль проводити навчання, як офіційно й заявляли в Москві.

Тільки британці та країни Балтії були "повністю на борту" і вірили у ймовірне вторгнення. Але Париж і Берлін згадали рішучими заявами США про розвідку Іраку. Тінь цього глибоко хибного аналізу висіла над усіма дискусіями до вторгнення.

Хоча американці та їхні британські партнери справді поділилися значною кількістю інформації, вони приховували необроблені перехоплення чи характер людських джерел, необхідних визначення планів Путіна. Це особливо засмутило французьких і німецьких чиновників.

Макрон і Меркель мали справу з Путіним протягом багатьох років, і їм було важко повірити, що він настільки ірраціональний, щоб розпочати катастрофічну війну.

Через кілька тижнів після зустрічі Байдена в Женеві вони намагалися організувати саміт між ЄС і Росією, але були збиті скептично налаштованими членами блоку, які розглядали у цьому небезпечну поступку агресивній позиції Росії.

Протягом зими західні країни неодноразово проводили зустріч із Путіним чи представниками РФ. Вони намагалися показати Кремлю, що є альтернативний шлях.

Пропонувалися переговори, контроль за розміщенням озброєння біля кордонів РФ, Байден заявляв, що Україна найближчим часом не вступить до НАТО. У відповідь Москва говорила, що НАТО порушило зобов'язання не розширюватися на схід.

НАТО мала припинити свої плани розширення і припинити будь-яку діяльність у країнах, які приєдналися до альянсу після 1997 року, враховуючи Польщу, Румунію, Болгарію та країни Балтії.

"Усі західні союзники хотіли повідомити, що існує альтернативний шлях, що враховує діалог і повагу до Росії як великої держави. Ставало все очевиднішим, що РФ не зацікавлена в переговорах", — заявив один з учасників переговорів.

Захід до останнього намагався знайти можливість для переговорів паралельно переконуючи Україну в непохитній підтримці та допомозі. Незважаючи на це, у ніч із 23 на 24 лютого Білий дім отримав термінову розвідінформацію.

Російські війська почали вторгнення — ракети полетіли в бік України, а армія перейшла в рух. "Надайте нам усю інформацію, яку ви можете.