Як-52 — зброя від безвиході: які легкомоторні літаки мають полювати на "шахедів"

Оскільки було опубліковано фото перехоплення Shahed-136 за допомогою поршневого Як-52, то напишу з цього приводу. Поршневі Як-52 застосовуються для перехоплення Shahed-136 уже не вперше. Те, що ви про це не знали — це тільки тому, що вам і не належало про це знати.

Тому, коли останніми днями я читав коментарі або глибокодумні пости з критикою легкомоторної авіації, всі ці коментатори і великі "експерти" мали вкрай приземлений вигляд у знаннях авіації, десь на рівні равлика.

Єдине, мені невідомо, яким чином фото бойової роботи Як-52 потрапило у відкриті джерела, за погодженням чи це був злив. Відповіді у мене на це запитання немає. Тепер щодо Як-52.

Ці літаки показали свою високу ефективність у перехопленні розвідувальних дронів, але для перехоплення Shahed-136 вони не годяться.

Це пов'язано з тим, що перехоплення Shahed-136 з бойовою частиною 90 кг, всіяною шрапнеллю, критично залежить від майстерності як стрільця, так і пілота. Найменша помилка — і загибель екіпажу. Щоразу, збиваючи Shahed-136, екіпаж Як-52 ризикує.

Одразу парирую будь-які коментарі та домисли щодо загибелі "Камікадзе", ви не знаєте всіх подробиць і не маєте їх знати, тож навіть не згадуйте в рамках цього допису світлої пам'яті Костянтина Оборіна. Як-52 не призначений для бойової роботи.

У СРСР на ньому намагалися встановлювати підвісний контейнер УПК-23-250 і блоки НУРС УБ-32. Але літак має слабкий двигун М-14П — 360 к. с. Під час виконання штурмових маневрів (пікірування) і відстрілу НУРС літак зависав, а також втрачав курсову стійкість.

Причому це стосувалося не тільки відстрілу НУРС, а й стрільби з УПК-23-250.

Росіяни зараз експериментують зі встановленням на літак Як-52Б2 РЛС кругового огляду, яка забезпечує стрільця інформацією у форматі "повітря-повітря", "повітря-земля", метеолокатора, бортового комп'ютера, пілотажно-навігаційного комплексу, системи управління, яка дає змогу виконувати завдання як удень, так і вночі, навіть у складних метеоумовах, а для ведення вогню застосовують напівавтоматичний карабін 12 калібру.

Повторюся, для Як-52 як перехоплювача ударних дронів — спірне рішення, але тоді як у нас вічно все "не на часі" і піддається критиці, у ворога рухаються та експериментують. Тому — так, на Як-52 можна збивати й збивали неодноразово Shahed-136.

Але це ризиковано, і саме тому для таких завдань потрібен повноцінний бойовий легкомоторний літак з відповідними ТТХ (швидкість, звалювання тощо) і особливо з броньованими кабінами.

Я часто у своїх статтях про легкомоторну авіацію згадую Super Tucano, але використовую це як еталонний приклад, тоді як варіантів турбогвинтових штурмовиків у світі достатньо. Наприклад, OA-1K Skyraider II, зі своїми плюсами та своїми мінусами. Але головне не це.

Пілоти, які зараз полюють за розвідувальними дронами та Shahed-136, роблять це на межі своїх фізичних можливостей і можливостей машини.

Коли "Орлан-10" йде на висоту 5 кілометрів, Як-52 "задихається" і втрачає курсову стійкість, тоді як той самий Super Tucano спокійно працює на висоті 10 км, а OA-1K Skyraider II — 13 км.

У той час як хтось зі "знанням" справи розповідає, що легкомоторна авіація безглузда, наші пілоти не завдяки, а саме всупереч — роблять! І я навіть радий, що фото збиття Shahed-136 з Як-52 з'явилося в мережі, адже це доказ того, наскільки наполегливо багатьом згодовують неосвічений гумус деякі "знавці", які стали "експертами" в авіації за клацанням пальців.

Як-52 — це не рішення, це інструмент від безвиході. Безвиході, яка виникла через ігнорування питання придбання легкомоторної авіації роками. Якби в наших пілотів були аналоги Super Tucano або OA-1K Skyraider II, був би зовсім інший рівень контролю тилового неба.

І так, повторюся, якщо ви чогось не знаєте, то це не означає, що цього немає. Тому "знавцям", які стали "експертами" в авіації по клацанню пальців, слід обережніше тепер графоманити, бо хто знає, що хтось опублікує наступного разу з розряду "такого не може бути!".