Синонім краху. Як Катерина II заради власних амбіцій приєднала до Росії Крим, а півострів приніс лише страждання її наступникам

Фото Джеймса Робертсона (Фото:James Robertson / Imperial War Museum: Royal Archives, Windsor Collection) Коли Катерина ІІ і князь Потьомкін анексували Крим, вони сподівалися, що півострів принесе Росії славу й панування на Чорному морі.

Втім, плани ці не здійснилися «Положите ж теперь, что Крым Ваш, и что нету уже сей бородавки на носу», — вмовляв Григорій Потьомкін в листуванні у 1782 році російську імператрицю Катерину II, підштовхуючи її до нових територіальних придбань.

Відео дня І в цьому ж посланні: «Приобретение Крыма ни усилить, ни обогатить Вас не может, а только покой доставит».

У квітні 1783-го Шакин-Герай, проросійський хан Криму, формально незалежного як від Туреччини, так і від Росії за Кючук-Кайнарджійським миром 1774 року, підписав зречення. А Катерина II видала маніфест про приєднання Криму і кубанських земель до Російської імперії.

Так, власне, й почалася російська «исконность» півострова. Потьомкін, умовляючи Катерину до приєднання Криму, натискав на два аргументи: моральний — «славу», і стратегічний — лідерство в Чорному морі.

«Повірте, що Ви цим придбанням безсмертну славу отримаєте і таку, якою жоден государ в Росії ще не мав, — писав князь імператриці. — Ця слава прокладе дорогу ще до іншої й більшої слави: з Кримом дістанеться й панування в Чорному морі.

Від Вас залежати буде замикати прохід туркам і годувати їх або морити голодом». Ці обіцянки Потьомкіна виявилися журавлем в небі. «Славу» імператриці створювали придворні підлабузники, аж ніяк не уявляючи, де той Крим знаходиться.

Багатьох з них вона навіть звозила на півострів в 1787 році, подолавши неймовірно важкий шлях. Але в народі «славу» Катерина отримала зовсім не через Крим — навіщо він йому, народу? Притчею во язицех в Росії та й за її межами стала сексуальна невситимість імператриці.

А «подробиці» про неї переказувала та сама свита, яка, як водиться, і робить королів. Потьомкін був цивільним чоловіком цариці. За деякими даними, вони були навіть таємно повінчані.

У листах Катерина звертається до князя «батя», «батюшка», «сударка мій» і пише вона як дружина, що чекає чоловіка з війни. А завзяття Потьомкіна стосовно завоювань у Причорномор'ї пояснювалося ще й тим, що він марив влаштувати десь тут своє особисте царство.