Обличчям до Росії: чому європейські політики симпатизують Путіну і як цим користується Кремль

Не так давно єдиним відлюдником у ЄС, який симпатизує Путіну, була Угорщина. Тепер до неї приєдналася Словаччина, де прем'єр-міністр Роберт Фіцо зустрічається з російським послом, щоб обговорити взаємодії двох країн після завершення війни.

Фокус розбирався, чому європейські політики заграють із Путіним. Прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо, як і прогнозували експерти, вибудовує зовнішню політику за зразком угорського прем'єра Віктора Орбана, який симпатизує Росії.

Нещодавно він зустрівся з послом РФ Ігорем Братчиком, щоб обговорити "нормалізацію" словацько-російських відносин після завершення війни в Україні. "Словацька Республіка є членом ЄС і НАТО, що, природно, впливає на наші зовнішньополітичні пріоритети.

З іншого боку, це не може обмежувати нас у виборі суверенних позицій, які не завжди відповідають політиці єдиного правильного погляду, який просувається в Європейському Союзі.

Зовнішньополітичним пріоритетом, який я маю намір реалізовувати, є захист і просування словацьких національних інтересів. Вони включають підтримку мирних ініціатив, а не війни в Україні", — сказав прем'єр-міністр Словаччини.

Напередодні Фіцо назвав повномасштабне вторгнення РФ — "замороженим конфліктом", який можна вирішити тільки за столом переговорів. А також заявив, що не носить "чорно-білі окуляри" і відкидає "політику єдиної політичної думки".

Після повномасштабного вторгнення РФ в Україну з російськими послами в європейських країнах, якщо і комунікували, то переважно міністри закордонних справ.

А головними темами таких зустрічей були повідомлення про висилку з країни російських шпигунів під дипломатичним прикриттям або висловлення протесту діям РФ в Україні.

Зустріч словацького прем'єра з російським послом у форматі обговорення майбутніх взаємовідносин, а також нещодавній візит спікера Кремля Сергія Лаврова до Північної Македонії на засідання ОБСЄ, викликає побоювання — чи немає в західному світі сигналів до можливого потепління щодо РФ.

І чи не настане воно, щойно війна в Україні завершиться. Від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну єдиною країною ЄС, яка відкрито симпатизує Росії і не бажає підтримувати Київ у боротьбі проти путінського режиму, була Угорщина.

Прем'єр-міністр Віктор Орбан озвучував російські наративи, заявляючи, що Україна "перестала бути суверенною країною", і називаючи війну "військовою операцією". Майже через два роки до риторики Орбана приєднався нещодавно обраний прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо.

На відміну від свого попередника, який підтримує Київ, Фіцо ще під час виборчої кампанії дав зрозуміти, що налаштований обмежити допомогу Україні.

Прем'єр заявляв, що не має наміру підтримувати "жодні санкції" щодо Росії в рамках Європейського Союзу, називав війну в Україні "замороженим конфліктом", а також організував зустріч із російським послом, щоб обговорити "нормалізацію" відносин після завершення війни.

Експерти оцінюють дії прем'єр-міністра Словаччини як окремий випадок. Хоча ще недавно єдиним відлюдником у питанні підтримки України серед країн ЄС була Угорщина на чолі з прем'єром Віктором Орбаном.

"Думаю, Фіцо під нормалізацією відносин мав на увазі комерційну взаємодію, яка після повномасштабного вторгнення опинилася під санкційним тиском.

Словацький прем'єр, імовірно, хоче знайти баланс і мінімізувати ризики для країни ЄС, яка втратила величезний ринок збуту", — говорить Фокусу політичний аналітик Олег Постернак.

Експерти додають, що Кремль користується будь-якими можливостями, щоб продемонструвати в інформаційному полі колишню активність РФ у зовнішній політиці. З цієї причини зустріч словацької та російської сторони отримала ілюзорну значущість.

На ділі Словаччина залишається на боці Києва. У країні коаліційний уряд, який не можна назвати проросійським. Якщо Фіцо діятиме необачно, дистанціюючись від Брюсселя, він втратить владу.

"У нас багато друзів у Словаччині, незважаючи на те, що частина людей з популістськими поглядами підтримують Роберта Фіцо. Однак у країні коаліційний уряд. Якщо у прем'єра виникнуть проблеми з ЄС, він втратить владу.

Тому нам потрібно працювати з Брюсселем, а Брюсселю, своєю чергою, — на пальцях пояснювати, таким як Фіцо, що робити можна, а що — не можна", — говорить Фокусу політолог Володимир Фесенко. Поки що, за словами експерта, великої проблеми для України немає, але ризики виникають.

"Головний інструмент — зміна порядку ухвалення рішень у ЄС. Над цим працюють політики, є пропозиції, потрібна реформа ЄС — відійти від принципу консенсусу і прийти до кваліфікованої більшості, щоб такі, як Орбан чи Фіцо не шантажували ЄС", — продовжує Фесенко.

Європейські політики, які симпатизують Росії, нерідко дотримуються ультраправих, правих або лівоцентристських поглядів — як у випадку з Фіцо. Праві останнім часом набирають підтримку в країнах Європи, на що вже звернули увагу в Україні.

Зокрема, Єгор Чернєв, нардеп, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки нещодавно висловив занепокоєння подібною тенденцією.

За словами політика, майже всі ультраправі та деякі праві партії ЄС симпатизують Путіну і майже всі, за рідкісним винятком, ультраправі партії ЄС налаштовані проти України, оскільки "вважають її маріонеткою лівих, глобалістів та ідейно ворожою країною".

Експерти зазначають, що підтримка праворадикальних або лівоцентристських партій у ЄС необов'язково означає шлях до потепління у відносинах з РФ.

Наприклад, Фінляндія, яка сформувала сильну праву коаліцію в уряді, навпаки, поводиться радикально в питаннях взаємодії з Москвою. Нещодавно Гельсінкі закрили частину пропускних пунктів для росіян.

Однак РФ багато років працювала з крайніми правими і лівоцентристськими партіями в Європі, вкладаючи мільярди доларів у лобістські проєкти. З цієї причини Москві симпатизують політики в Німеччині, Чехії, Греції, Бельгії, Британії, Австрії та інших країнах.

Щоб запобігти зусиллям Росії, яка продовжує взаємодіяти з європейським світом на тлі війни в Україні, Києву потрібно задіяти важелі впливу. Укомплектувати посольства і консульства в ЄС, співпрацювати із західними медіа та аналітичними центрами.

"У Бельгії зростає підтримка ультраправих. У Британії перемога лейбористів зламає домінуючу лінію консервативної партії і настануть певні зміни. Австрія історично тяжіла до Росії, там величезна кількість російської агентури. Балкани — порохова бочка.

Загрозливої картини поки що для України немає. Але потрібно займатися лобізмом, вкладати фінанси. Те, чим займається РФ, виділяючи на подібну роботу колосальні кошти, мільярди доларів по всьому світу", — каже Постернак.

За словами політичного експерта Ігоря Рейтеровича, після завершення війни повністю уникнути часткового відновлення відносин між західним світом і РФ не вдасться. Однак цей процес займе час, який зіграє не на користь РФ.

"Контакти з РФ після завершення війни відновлюватимуться, ми це розуміємо. Європейські політики намагатимуться це зробити. Але це не дасть швидкого ефекту для РФ. Не буде ситуації, в якій війна завершилася і моментально відновили відносини з РФ", — вважає Рейтерович.

Фокус раніше писав, що влада почала вивчати настрої суспільства - чи готові українці до майбутніх переговорів з РФ про завершення війни.

На думку експертів, саме тому політики кажуть, що в країні немає плану подальших дій, а також допускають організацію референдуму з важливих питань.

Також Фокус повідомляв, що в Україні, як і раніше, немає чіткого розуміння, чим має завершитися війна — перемир'ям чи капітуляцією ворога. Експерти вважають, що найкращим сценарієм була б капітуляція Москви.