Українці творять історію — як відповість Кремль? Світові ЗМІ аналізують значення «приголомшливого» наступу ЗСУ

НВ зібрав витяги з аналітичних текстів провідних світових ЗМІ про значення та масштаб контрнаступу ЗСУ на північному сході та півдні України.

*** Контрнаступ України на півночі «за п’ять днів змінив все», констатує у своєму огляді Ден Саббах, редактор відділу безпеки та оборони британської The Guardian.

Він зазначає, що хоча донедавна міжнародні військові аналітики «значною мірою ігнорували» харківську ділянку фронту, саме тут ЗСУ вдалося здійснити прорив глибиною 70 км і, за оцінками ISW, звільнити більше території, аніж російські війська захопили у всіх своїх операціях з квітня.

«Київ показав, що може динамічно використовувати військові обставини на свою користь, відкриваючи перспективу подальших значних успіхів до настання зими», — наголошує Саббах.

Він зазначає, що ривок ЗСУ у Харківській області «ймовірно, є другим етапом подвійної контратаки» — спершу на херсонському, а потім на харківському напрямку, — тоді як російська військова розвідка «катастрофічно впустила» нарощування сил ЗСУ на півночі.

Відео дня Україні вдалося досягти успіху частково за рахунок використання танків та піхоти, але також завдяки ослабленню ворога ударами далекобійної артилерії, пише оглядач The Guardian.

Він зазначає, що ЗСУ вміло використовували як розвідку, щоб визначити слабке місце росіян, так і географію — зокрема річку [Оскіл як бар'єр для постачання та відходу армії РФ — прим. ред].

«Але насамперед [наступ України] показав небачене раніше застосування загальновійськових сил з оптимальною потужністю», — пише автор.

Він також відзначає провал розрахунків армії РФ на те, що вона зможе прокласти собі шлях на захід шляхом «безперестанного застосування важкої артилерії» (від 15 000 до 20 000 снарядів на день).

Тепер стало очевидним, що Росія витратила місяці війни на виснаження, досягнувши спочатку лише обмежених завоювань (захоплення Сєвєродонецька), а згодом «і геть майже нічого».

Контрнаступ ЗСУ також ще раз виявив, як швидко тануть і як сильно розтягнуті сили РФ вздовж фронту в Україні: Саббах оцінює їхню загальну кількість у 100 тис. військових, при цьому якість сил окупантів «поступово погіршується».

Водночас залишається незрозумілим, як довго Україна зможе підтримувати цей наступальний імпульс, адже надто швидкий і далекий поступ вперед «може бути пов’язаний з ризиком» для ЗСУ, підкреслює профільний оглядач The Guardian.

Поки незрозуміло, чи стабілізується фронт в районі річки Оскіл, тоді як Україна отримала можливість атакувати лінії постачання РФ у північній частині Луганської області, а також просунутися на Херсонщині — «звідки Росії, ймовірно, доведеться відводити війська».

Наразі критично важливо, який політичний вплив матимуть ці події, пише The Guardian. Якщо не брати до уваги гіпотетичні «екстраординарні події на полі бою», Україна навряд чи зможе остаточно перемогти Росію до настання зими.

«Проте Київ продемонстрував, яке значення вже має і може мати підтримка Заходу наступного року, запобігаючи можливій зовнішній критиці через зростання цін на енергоносії цієї зими», — підкреслює видання знаковий момент успіху ЗСУ.

І хоча зараз Кремль навряд чи готовий поступитися вимогам України — включаючи повне виведення військ з її території, виплату репарацій та скликання трибуналу щодо воєнних злочинів — перед Володимиром Путіним та керівництвом російської армії «постають серйозні питання».

«Їхня відповідь на ці питання може визначити, чи мають вони хоч якийсь шанс виграти цю війну», — резюмує Ден Саббах. The Washington Post констатує «приголомшливий розгром російських військ» у Харківській області.

І хоча видання нагадує, що РФ, як і раніше, окупує значну територію України — від Маріуполя і Херсона до анексованого Криму, — а також здатна піддавати звільнені території ракетним ударам, військові експерти наголошують на важливості успіху ЗСУ, насамперед через його потенціал змінити хід війни.

«Це знакова подія, — зазначає Роб Лі, військовий аналітик Інституту досліджень зовнішньої політики. — Вона не означає, що Росію буде витіснено з України найближчим часом.

Однак вони [армія РФ], досі не роблять висновки [з власних помилок], досі неправильно роблять навіть базові речі».

На думку Лі, «загальна ситуація зараз складається на користь України, особливо у середньостроковій перспективі», тоді як «для Росії справи лише погіршуватимуться».

«Росія не має вагомих причин вважати, що вона зможе досягти в Україні більшого, ніж вже досягла», — підкреслює Роб Лі.

Українським силам уже вдалося відрізати шляхи постачання ворога, викрити безлад та хаос у лавах армії РФ, мотивувати українців, змусити до втечі представників окупаційної «влади», а також розлютити прихильників Кремля, нагадує WP, цитуючи слова Ігоря Гіркіна про «велику поразку».

«Українські війська на північному сході за кілька днів блискавично промчали через десятки міст і сіл, часом просуваючись на 30−40 миль [48−64 км] за один день, чого Росія не досягала з часів перших днів вторгнення.

[…] У Вашингтоні високопосадовець Міністерства оборони США назвав успіхи [ЗСУ] «вкрай обнадійливими», — пише видання.

З посиланням на оцінки аналітиків WP також зазначає, що «локальні перемоги можуть призвести до ширшого стратегічного зрушення у війні, якщо українці продовжать розвивати свою раптову перевагу».

Газета нагадує, що ЗСУ в останні дні просувалися на південний схід уздовж траси М03, що «зрештою дозволило б їм знову з'єднати Харків, друге за чисельністю населення місто України, з Донбасом, який межує [з Харківською областю], з'єднавши два ключових театри воєнних дій».

Після відходу російських військ з Ізюма здатність Росії виконати своє завдання щодо захоплення всього Донбасу — а це була єдина публічно оголошена мета путінської «спеціальної військової операції» — тепер під великим питанням, вважає аналітик Conflict Intelligence Team Кирило Михайлов.

За його словами, Ізюм був важливим вузлом постачання та управління для всього північного фронту Росії, а також єдиним великим російським плацдармом на правому березі річки Сіверський Донець.

Тому втрата Ізюма знищить весь північний фронт та його зусилля із захоплення Донбасу. «Зрештою це справді підвищує шанси України на утримання Донецька [Донецької області]», — зазначив Михайлов.

CNN пише про «вражаючий тиждень успіхів України та провалів Росії», констатуючи «приголомшливу зміну поля бойових дій на сході України».

Американський телеканал зазначає, що для армії РФ цей тиждень виявився «найгіршим за всю кампанію», тоді як наступ ЗСУ був «блискуче задуманий та реалізований».

Він вдався також завдяки неадекватним діям армії РФ, значна частина підрозділів якої у цьому районі «були погано організовані та екіпіровані».

Зрештою їхні провали та безладний відступ «значно ускладнили» спробу захоплення всієї Луганської та Донецької областей, чого прагнула РФ.

Тепер же «крах російської оборони» спровокував «взаємні звинувачення серед впливових російських військових блогерів та персонажів російських державних ЗМІ», зазначає американський телеканал.

А в центрі уваги постало одне головне питання: як на все це відреагує Москва? «Неможливо передбачити, чи подвоїть тепер Кремль зусилля щодо „завершення спецоперації“, чи почне шукати врегулювання шляхом переговорів», — підкреслює CNN.

На думку його журналістів, перший варіант виглядає «непосильним завданням» для Кремля, з урахуванням подій минулого тижня, а другий був би «принизливим».

Третій варіант — «можливо, найімовірніший» — полягає в тому, що Росія продовжуватиме свої спроби наступу-«перемелення» дюйм за дюймом, практично не захоплюючи додаткових територій.

«Однак тепер вона стикається з противником, в чиї вітрила дме попутний вітер, а ще — свіжі поставки західної військової допомоги, які готуються на зимові місяці», — констатує CNN, нагадуючи про підсумки Рамштайна-5 і про те, що успіхи ЗСУ «підбадьорили підтримку союзників».

Російські пропагандисти намагаються подати події цього тижня як сплановану операцію, проте немає практично жодних ознак того, що російські війська «цілеспрямовано перегруповуються», наголошує телеканал.

Натомість складається враження, що армії РФ «бракує високоякісних підрозділів».

Катерина Степаненко з американського Інституту вивчення війни зазначає, що за підсумками «видатного успіху» українського контрнаступу Росії доведеться переглянути те, як вона використовує новостворений 3-й армійський корпус.

На її думку, росіяни «все ще можуть спробувати використати ці підрозділи, щоб зупинити український контрнаступ у Харківській області, хоча кидати погано навчені та непідготовлені частини в такі операції було б дуже ризикованою затією».

Степаненко вважає, що РФ все одно відправить ці підрозділи прямо на фронт — враховуючи дефіцит нових кадрів і перші повідомлення про те, що окремі «добровольчі» батальйони вже воюють на передових позиціях у Херсонській області.

І хоча армія РФ, як і раніше, може володіти «значною потужністю» з погляду ракетних та артилерійських ударів, проте її наземні операції — попри численні зміни у вищому командуванні — «здаються погано організованими», а командири на місцях мають мінімальну автономію.

«Останній тиждень оголив проблеми мотивації та лідерства [в армії окупантів]», — наголошує CNN.

The New York Times пише, що розгром російських військ в Україні «ставить перед Володимиром Путіним новий політичний виклик»: він підриває імідж «компетентності та могутності», над створенням якого диктатор працював протягом двох десятиліть.

«Сила — єдине джерело легітимності Путіна, — сказав у коментарі NYT Аббас Галлямов, колишній спічрайтер Путіна, а нині політичний консультант, який проживає в Ізраїлі. — А в ситуації, коли з’ясується, що сили в нього немає, його легітимність почне падати до нуля».

Поки незрозуміло, як далеко готова піти Росія — з її кібер-, хімічним та ядерним арсеналом, — щоб зупинити наступальний імпульс України, «навіть коли прояснився масштаб поразки на полі бою та з’явилося більше свідчень хаосу всередині російського правлячого класу», пише NYT.

За словами аналітиків, фундаментальна проблема полягає в тому, що Путіна наздоганяє його схильність вводити в оману власний народ.

Очевидність невдач Росії «пробиває щілини» у заявах Кремля про те, що «російська армія нібито непереможна, що Україна пронизана корупцією та боягузтвом, а Путін — блискучий геополітичний стратег».

Російський політолог Тетяна Станова зазначає, що рішення Кремля применшити інтенсивність та масштаби війни в Україні створило паралельні світи: з одного боку, це реалії найбільшої наземної війни в Європі за багато десятиліть, а з іншого — звичайна московська атмосфера.

За її словами, така стратегія ґрунтувалася на очікуваннях, що Росія швидко виграє війну. Однак тепер невдача за невдачею робить усе складнішим завданням спробу приховати той факт, що справи йдуть не за планом.

«Кремль у принципі будував усю свою політику на тому, що поразок бути не може, — сказала вона. — Вони не були готові до того, що може статися зіткнення із цим другим, паралельним світом».

Тим часом провідні німецькі ЗМІ вкотре закликають уряд Німеччини посилити підтримку України на тлі успішного наступу ЗСУ. «Путін може програти цю війну і програє її, якщо вона продовжиться саме так.

Федеральний уряд [Німеччині] має визнати це і зробити свій внесок, змінивши політику поставок зброї [Україні]», — закликає Даніель Брьосслер, провідний політичний оглядач і редактор впливової газети Süddeutsche Zeitung, заявляючи, що «тепер Шольц має змінити курс».

В окремому тексті за підсумками візиту глави МЗС Німеччини Анналени Бербок до Києва він наголошує, що звільнення Ізюма стало «найбільшою поразкою російської армії» після її відходу з околиць Києва.

Брьосслер наголошує, що на цьому тлі Бербок довелося пережити в Києві «незручний момент, якого можна було б уникнути» — коли глава МЗС України Дмитро Кулеба повторив прохання України до уряду ФРН погодити поставки танків Leopard 2.

«Щодня коли хтось у Берліні роздумує чи обговорює, чи можна поставити танки […], хтось в Україні вмирає, оскільки танк ще не прибув», — підкреслив Кулеба. З аналогічним закликом до уряду Шольца звернувся провідний німецький журнал Spiegel.

«Українці творять історію — Німеччина має змінити курс», — так назвав свою колонку Максиміліан Попп, заступник зовнішньополітичного редактора Spiegel.