Чума замість танків: чи зберегла РФ лабораторії біологічної зброї СРСР

Яку програму біологічної зброї розвивали комуністи й пробірки з якими хворобами перейшли під контроль Кремля? Інвестуючи в "Біопрепарат", СРСР розраховував, що біологічна зброя зможе забезпечити асиметричну перевагу над Заходом.

Фокус переклав статтю воєнного аналітика порталу The National Interest Гаррісона Касса, присвячену темі біологічної зброї.

У матеріалі з назвою "Жахіття наяву: таємна програма СРСР зі створення біологічної зброї" Касс розповів про секретну програму СРСР і про те, у що її перетворила РФ.

У розпал холодної війни Радянський Союз розпочав масштабну програму зі створення біологічної зброї під назвою "Біопрепарат".

Секретна програма "Біопрепарат", що діяла на базі перепрофільованих цивільних інститутів, була відома публіці як фармацевтичний і біозахисний конгломерат, що загалом відповідало дійсності.

Але подвійну природу програми, яка включала розробку наступальної біологічної зброї, ретельно приховували.

У період свого розквіту програма "Біопрепарат" охоплювала десятки дослідницьких інститутів, виробничих підприємств і випробувальних центрів, в яких працювали тисячі співробітників по всьому Радянському Союзу.

Масштаби програми вражали як з точки зору об'єктів і трудових ресурсів, так і досліджень у галузі біологічної зброї.

Дослідження "Біопрепарату" були зосереджені на декількох біологічних агентах, таких як сибірська виразка, які, на думку радянських вчених, можна було б з успіхом використовувати як зброю в разі конфлікту.

Хоча розробка біологічної зброї під час холодної війни може здатися недоречною, СРСР був не єдиною країною, яка займалася цим.

Сполучені Штати здійснювали свою власну програму зі створення біологічної зброї у Форт-Детріку, штат Меріленд, з 1943 по 1969 рік, а інші держави, в тому числі Китай, розвивали власні програми в інших місцях.

Більшість програм зі створення біологічної зброї були зосереджені на біологічних агентах, вказаних вище, з незначними відмінностями між країнами.

Інвестиції в "Біопрепарат" відображали розрахунок СРСР, згідно з яким біологічні агенти могли забезпечити асиметричну перевагу над Заходом.

В епоху, що визначалася ядерним стримуванням і великими конвенційними формаціями танків і літаків, біологічні загрози, такі як сибірська виразка або туляремія, давали СРСР можливість правдоподібного заперечення, локального впливу і серйозної дезорганізації суспільства супротивника.

Існування "Біопрепарату" також стало важливим уроком для міжнародного контролю над озброєннями.

Незважаючи на підписані договори, що офіційно забороняють програми зі створення біологічної зброї, використання інфраструктури подвійного призначення та цивільне прикриття могли приховати такі програми, роблячи договори практично недійсними.

Коли Радянський Союз розпався, про існування "Біопрепарату" стало відомо. Деякі об'єкти та вчені увійшли до системи охорони здоров'я та науково-дослідних установ. Інші брали участь у програмах конверсії.

Але інституційні знання про те, як створювати зброю масового знищення в промислових масштабах, не можуть так просто зникнути. Чи збереглися сліди цієї програми в сучасній Росії? Радше за все, ні, принаймні в офіційному вигляді.

Багато з колишніх об'єктів "Біопрепарату" були перетворені на легальні дослідницькі центри. Але професійні кадри й знання про великомасштабну, організовану державою мікробіологічну інженерію нікуди не поділися.

Гаррісон Касс — старший автор відділу оборони та національної безпеки в The National Interest. Касс — адвокат і колишній політичний кандидат, який вступив на службу до ВПС США в якості льотчика-стажиста, а потім був демобілізований за станом здоров'я.

Він спеціалізується на військовій стратегії, аерокосмічній галузі та питаннях глобальної безпеки.