Трамп висуває ультиматум: як США вестимуть війну з Іраном і де головні мішені

У колонці для American Enterprise Institute він вказує на дві больові точки, удари по яких можуть заподіяти велику незручність Ірану, а заразом і Китаю.

Іранський режим не втомлюється бекати, що якщо президент Дональд Трамп накаже завдати удару, Тегеран відповість знищенням американської бази Дієго-Гарсія в Індійському океані, розташованої за 3000 миль на південь.

Приводом для гніву верховного лідера Алі Хаменеї стало відправлення Трампом на віддалену базу стелс-бомбардувальників B-2, імовірно для того, щоб пригрозити Ірану, якщо він і надалі відмовлятиметься від перемовин щодо припинення ядерної програми.

Ані заява Ірану, ані відправлення B-2 не свідчать про неминучість війни: іранська влада стверджує, що може завдати точного удару по Дієго-Гарсії, але база розташована за межами радіуса дії більшості іранських ракет, більш ніж уп'ятеро далі за радіус дії іранських високоточних ракет, і удвічі далі за Ізраїль, де іранські ракети часто не потрапляють у ціль.

Водночас далекі бомбардувальники на Дієго-Гарсія не є чимось новим: Сполучені Штати використовували B-52 з Дієго-Гарсія проти Іраку та Афганістану.

Після того як американський безпілотник знищив голову підрозділу "Кудс" Касема Сулеймані на дорозі до багдадського аеропорту, адміністрація Трампа знову спрямувала B-52 на Дієго-Гарсію не через неминучу війну, а радше для того, щоб утримати Іран від нерозумної відплати.

Якщо війна стане неминучою, найбільшим сигналом буде виведення американських авіаносців з Перської затоки в північну частину Індійського океану.

Це позбавить Іран можливості використовувати швидкісні катери, безпілотники, протикорабельні ракети та міни, але дасть змогу американським літакам завдавати ударів у глибині Ірану, враховуючи їхню велику дальність.

Проте війни на Близькому Сході відбуваються не через нафту і воду, а скоріше через самовпевненість. Зростає небезпека того, що ті, хто оточує верховного лідера, вірять його риториці й можуть почати атаки на американські війська.

Якщо Дієго-Гарсія може бути поза зоною досяжності, то штаб П'ятого флоту в Бахрейні — ні, як і американські сили на авіабазі Аль-Удейд у Катарі. Іран уже не раз запускав безпілотники проти баз Іраку та іракських курдів, на яких розміщені американські війська.

Тому Трамп має пояснити Ірану, що станеться в разі нападу на будь-яку американську базу, посольство або школу в регіоні. Якщо Трамп прагне лише обмеженої дії, покликаної запобігти ескалації, йому слід націлитися на два порти: Чабахар і Джаск.

Обидва вони важливі, оскільки є основними портами Ірану, що виходять у відкрите море за межами Перської затоки та Ормузької протоки. Іран вкладає все більше коштів у Чабахар і прагне розвивати цей порт за постійної та періодичної допомоги Китаю.

Чабахар не тільки потенційно важливий для китайської "нитки перлів" — серії портів, готових прийняти китайський флот, а й має вирішальне значення для прагнення Ірану позиціонувати себе в якості коридору доступу в Євразію.

Іранські інвестиції в Джаск за останнє десятиліття також були значними, хоча й на нижчому рівні, ніж у Чабахар. Важливість Джаска сьогодні полягає в його ролі бази підводних човнів за межами Ормузької протоки.

Якщо Сполучені Штати знищать іранські військові та портові об'єкти в Чабахарі та Джасці, це не тільки відкине назад ірано-китайський альянс, знизивши привабливість Ірану для Китаю, а й дасть змогу ВМС США або ізраїльським підводним човнам, по суті, загнати іранські ВМС і корабельний флот Корпусу вартових ісламської революції в Перську затоку.

Звісно, існують й інші цілі — головна військово-морська база Ірану в Бандар-Аббасі та нафтовий термінал Харг, з якого Ісламська Республіка експортує понад 90 відсотків своєї нафти, — але це будуть цілі необмеженої війни, а не засіб для того, щоб режим дав зворотний хід.

Якщо Трамп хоче уникнути ескалації, настав час сказати Ірану: "У всього є своя ціна. Пошкодьте хоч одну волосину на голові американського солдата або моряка — і ви назавжди втратите свої порти в Індійському океані".