95% проголосували за війну. Венесуельський друг Путіна може напасти на Гаяну хоч завтра

У нас повелися на вкидання минулого тижня про нібито напад Венесуели на сусідню Гаяну з метою окупації спірної території, на яку претендує Каракас із XIX століття. Але мені здається, крики передчасні.

Учора у Венесуелі відбувся консультаційний референдум, на якому люди, по суті, вирішували, чи підтримувати домагання країни на спірну територію, чи ні. Звичайно ж, 95% проголосували "за". Із 20 млн проголосувало трохи більше ніж 10.

Оскільки референдум консультаційний, його рішення юридично не зобов'язують Мадуро починати війну. Для венесуельців спірна територія Ессекібо в сусідній Гаяні — це "скріпна" тема, причому як для влади, так і для опозиції, у цьому багато хто єдиний.

Але є різниця між реальними бойовими діями і риторикою.

На мій погляд, те, що ми бачимо зараз, — риторика, психологічний тиск з боку Ніколаса Мадуро з метою мобілізувати навколо себе електорат, нагадати про скрєпи, які всім зрозумілі, і схилити США до поступок напередодні виборів, які Каракас пообіцяв зробити у 2024 році для перезавантаження політичної системи та зняття санкцій (частину з яких уже послабили).

Жодних бойових дій на кордоні Венесуели і Гаяни не було. Поки що. Усе залежить від готовності Мадуро похитати ситуацію більше, ніж на словах, і від рівня напруги, яку ця ситуація створить у Гаяні.

Президент останньої вчора виступив і запевнив громадян, що референдум у Венесуелі ні до чого не призведе, і що боятися великої війни не потрібно. З точки зору військової підготовки, Венесуела може дозволити собі маленьку війнушку.

Армія Гаяни слабка і нечисленна, а територія, на яку претендує Венесуела, — малозаселена, хоча багата на ресурси (власне, в цьому і предмет суперечки, а не тільки заради джунглів як таких).

Але політично й економічно, Венесуела в дуже важкому становищі, і ризиків від такого конфлікту більше, ніж передбачуваних вигод. Тому, мені здається, ніякого фінального рішення про напад у Каракасі поки що немає.

Як і немає світової змови "поганих хлопців" проти "хороших" і ручного управління світом, до чого часто схиляються розмови про подібні ситуації та конфлікти.

Повторюся, конфлікт за територію Ессекібо триває щонайменше з ХІХ століття і дістався регіону у спадок від колоніальних імперій, як це часто буває в країнах так званого "Глобального півдня". Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції.