Стрибок убік: як РФ проривом на Добропілля скасувала штурм Покровська

Противник сам ускладнив собі життя нелогічним проривом у бік Добропілля — і тепер ця авантюра змушує командирів РФ відволікати сили і засоби від головних справ.

Деякі міркування щодо подій на Добропільському напрямку За останні кілька днів у всій зоні 51-ї ЗВА, яка діє не лише на Добропільському, а й на Покровському напрямку, впротивнику вдалося зайняти лише до 3-х квадратних кілометрів.

А саме — просунутись на "вершині огризку" (на кілька сотень метрів) у бік Вільного й настільки ж — північніше Затишка (Суворове).

З погляду подальших перспектив утримання залишків вклинення на Добропільському напрямку, для противника більш-менш значущим в тактичному плані є лише друге просування, оскільки ці атаки на південь від Заповідного (Ніканорівки) змушують ЗСУ, замість продовження контратак своїми підрозділами з Ніканорівки у східному напрямку, забезпечувати свої північний та південний фланги.

Противник (командування 51-ї ЗВА) чудово розуміє, що ЗСУ не мають загальної переваги в кількісному відношенні над ним. І тому вони можуть успішно контратакувати на певних обраних напрямках та ділянках лише шляхом концентрації там своїх сил та засобів.

У зв'язку з цим російське командування також цілком здатне визначити ці райони та ділянки зосередження підрозділів Збройних сил України заздалегідь.

У цьому контексті треба бути абсолютно "відстороненим", щоб не розуміти того, що ЗСУ намагатимуться "відрізати" вклинення противника у його найвужчому місці, на "горловині" вклинення.

Ну, власне, усвідомивши це, противник й діє — намагаючись своєю чергою атакувати на флангах цих тактичних ударних груп ЗСУ, змушуючи їх відбивати ці атаки замість того, щоб відрізати "горловину"… На конкретному прикладі це виглядає так.

ЗСУ атакували в напрямку Іванівка — Никанорівка (звільнивши останню), але одразу ж починаються атаки противника на південь і північ від Никанорівки.

І тому, замість того, щоб просуватися далі на Маяк або Новоторецьке з боку Никанорівки, українські підрозділи змушені відбивати ці атаки противника на своїх флангах, що відбуваються з боку Гектової балки і з боку Затишка (Суворове), причому не маючи особливої переваги над противником в силах та засобах.

Зрозуміло, що в таких умовах просування контратакувальних підрозділів ЗСУ в обраному ними районі (напрямку) різко ускладнюється. Бо треба бути повним самогубцем, щоб кидатися вперед без огляду, з власними "провисаючими" флангами.

Втім, все це виглядає досить ефектно до одного цікавого моменту — допоки командування 51-ї ЗВА має у своєму розпорядженні достатню кількість боєздатної піхоти, щоб тягати її по фронту своєї смуги, намагаючись ОДНОЧАСНО вирішувати цілий комплекс завдань (іноді не дуже взаємопов'язаних в оперативно-тактичному плані).

Треба розуміти, що наразі швидкість її витрачання, м'яко кажучи, не зовсім вписується в загальний графік гіпотетичної "Покровської наступальної операції". Особливо, якщо витрачати цю піхоту на якісь дії, які мають з нею мало спільного.

Мені, наприклад, так й не спало на думку — якого дідька підрозділи правого флангу 51-ї ЗВА взагалі кинулися прориватися на схід від Добропілля? Це, м'яко кажучи, все було дуже і дуже "опосередковано" пов'язане із ситуацією на Покровському напрямку (очевидно, пріоритетним для всього УВ "Центр").

Образно кажучи, це був якийсь "стрибок не в той бік", Покровськ і прилеглі райони явно знаходяться "не в тому боці".

Власне, 51-ша ЗВА витратила багато ресурсів, сил і засобів на всю цю ідею з "проривом на трасу Добропілля—Краматорськ" та з подальшими боями за "утримання цього прориву".

Водночас ні Родинське, ні Красний Лиман (які знаходяться на головному її напрямку наступу) досі не захоплені (там ведуться дуже вперті і кровопролитні бої), наступ на сам Мирноград (через Новоекономічне та Миролюбівку) також "різко втратив темпи" (що не дивно, адже звідси 1-шу омсбр потягнули на північ, щоб "врятувати перспективне вклинення").

Якщо найближчим часом (за словами "класика" цієї війни — протягом 2–3 тижнів) противник буде змушений відкласти всі свої графіки та плани щодо "штурму Покровська", а також перегрупуватися в смугах 2-ї та 51-ї ЗВА, підтягуючи туди додаткові сили та засоби (які ще треба десь знайти), то очевидно, що у всьому цьому "зриві" буде об’єктивно винне саме командування 51-ї ЗВА.

Я не знаю, з якої причини воно направило низку підпорядкованих штурмових підрозділів на прорив, образно кажучи, "кудись убік" від основного напрямку свого наступу (можливо, вони хотіли повісити собі додатково якихось орденів та медалей, може, з якоїсь іншої причини), а потім купу сил і засобів ще спрямувало для "виручки тих, хто прорвався", але це рішення загалом явно не кращим способом для противника вплинуло на хід і зміст всього його наступу на Покровському напрямку.

"Упоровши", по суті, на цих "стрибках убік" відразу 3 свої бригади, командування 51-ї ЗВА противника, по суті, поставило весь гіпотетичний наступ на Покровськ, в межах очевидних планів командування УВ "Центр", під великий знак питання.