«Їм потрібно нас демонізувати». Росіяни організовують обстріли Донецька для створення ненависті до українців — інтерв'ю з Денисом Казанським

Журналіст  — Ми щодня маємо новини про те, що з одного боку ЗСУ знищують склади з боєприпасами, які були в Донецьку чи Донецькій області багато років. З іншого боку постійно бачимо від російських пропагандистів, що Україна нібито обстрілює цивільні будинки.

Сьогодні з’явилася новина, що ми нібито обстріляли лікарню, це пологове відділення лікарні № 17 Куйбишевського району Донецька. Там є поранені.

Як ви думаєте, куди це все рухається, як використовує ці обстріли російська пропаганда? — Я думаю, що і так очевидно, як вона їх використовує: для демонізації України, аби звинуватити нас у тому, що вони роблять самі, коли з’являється інформація про черговий воєнний злочин російської армії, тоді вони намагаються якось перебити цю тему іншими інформаційними приводами.

Тому зрозуміло, що вони й далі так діятимуть. Насправді, треба розуміти, що якщо дивитися на війну загалом, ми розуміємо, що можливо також від вогню української артилерії страждає мирне населення, що знаходиться по той бік лінії фронту.

З іншого боку те, що відбувається зараз, відбувається лише через те, що Росія без оголошення війни вирішила 24 лютого розв’язати повномаштабні бойові дії.

Вона сама в односторонньому порядку знищила всі угоди, які ми підписували, Мінські угоди були зруйновані, всі домовленості, почалася повномасштабна агресія, вторгнення.

Тому відповідальність за все, що відбувається з 24 лютого, повністю лежить на керівництві Російської Федерації.

Ми всі розуміємо, що якщо навіть український снаряд випадково залітає до Донецька, в центр міста, то це відбувається лише тому, що сталося це загострення і почалася так звана «спецоперація».

До того абсолютно ніяких подібних обстрілів не було, було відносно спокійне життя з невеличкими, слабкими локальними бойовими діями на лінії фронту.

— Як ви вважаєте, чи достатньо Україна офіційно робить для того, аби пояснити Заходу: ні, ми ніколи не обстрілюємо пологові будинки, ні, нам немає ніякого сенсу обстрілювати, що там було вчора, Донбас-палас, готель.

Бо далі ми отримуємо те, що побачили у звіті Amnesty International, вона бере і пише, виносить це в заголовок, нібито ми ще і свої військові бази розміщуємо саме на території цивільних будинків і таким чином ставимо під загрозу цивільне населення.

— Я думаю, те, що вони написали, взагалі не пов’язано з обстрілами, бо ви ж бачили, вони не в обстрілах звинувачують українську сторону, а в тому, що ми просто є. Просто у нас є армія, яка розташована на території України і провина в тому, що вона не так розташована.

А Росія стріляє по армії, та, яка зайшла на нашу територію без оголошення війни, тобто іноземна окупаційна армія, агресор, яка зайшла, вона стріляє і наша армія буцімто підставляє мирне населення.

Ну це ж абсурд! Якби не було окупантів, окупаційних військ, які почали війну і почали стріляти, то звісно ніхто би не гинув і не страждав. Тут є лише одна винна сторона, яка винна в тому, що відбувається, — це Росія, це однозначно.

Тому тут я не знаю, що ми можемо ще зробити. Наше завдання, звісно, максимально пояснювати, що робиться, доносити до світової спільноти.

Але, скажімо так, окремих випадків корупції, окремих таких подібних випадків, коли російська сторона буде просто банально корумпувати якихось спікерів, чиновників, організації, від цього ми все одно не можемо ніяк застрахуватися.

Умовно кажучи, Герхард Шрьодер, який пішов працювати на Кремль ще багато років тому, все одно стоятиме на прокремлівських позиціях, незалежно від того, скільки буде обстрілів і скільки людей вони вб’ють.

Ви ж бачите, що він продовжує стояти і захищати фактично Путіна, незважаючи на те, що були обстріли супермаркетів із великою кількістю загиблих, що були обстріли пологових будинків.

Для таких людей взагалі не існує якихось фактів, їм байдуже, скільки українська влада випускатиме різних звітів. Вони на роботі, і вони займатимуться тим, за що ви заплатили. — Розберемо тоді те, що відбулося вчора з цим Донбас-паласом.

Було багато відео, я бачив штук дев’ять, здається, пов’язували з тим, що нібито в Донбас-паласі мешкають російські «пропагандони», ще й цю Ольгу Качуру, терористку, яку там чи то ховали, чи то прощалися з нею.

Одним словом, чи ви зрозуміли, що вчора відбулося біля Донбас-паласу в Донецьку? — Мені важко сказати вам щось конкретне, я ж не був присутній там. Відбувся обстріл, який можна трактувати і як провокацію з російського боку, і як якийсь обстріл із українського.

Просто я не розумію, куди вони могли цілитися, тому що ми бачимо, що українська армія, коли отримала сучасну зброю, б'є досить точно. В даному випадку просто незрозуміло, снаряди прилетіли, таке враження, що просто випадково. Тому незрозуміло, яка була мета.

Якби дійсно була мета підірвати театр, де було поховання і були ці бойовики, то я думаю, що в цей кінотеатр поцілили б точно. Тому те, що відбулося, не мало жодного сенсу.

Я можу також це розцінювати просто як якусь провокацію, яка потрібна для того, аби якось відволікти увагу від масової страти наших полонених в Оленівці, а ще від інших військових злочинів, які зробила російська армія.

— А що це за Ольга Качура, яку вони ховали, що ви про неї знаєте? Я тільки побачив, що ще й Путін її орденом нагородив, мабуть, посмертно. — Так, це посмертно, це, я думаю, в рамках якоїсь певної сакралізації, я не думаю, що він знав про її існування.

Це така напівмаргінальна персона з Горлівки, яка ще з 2014 року воювала на боці незаконних формувань «ДНР». Є дуже багато різних інтерв'ю, відеоматеріалу, ви можете просто подивитися.

Якщо ви кілька хвилин подивитеся, зрозумієте, що це за людина, як вона виглядає, як вона розмовляє, це типовий представник цього маргінезу, який потім у якийсь момент став кістяком організації «ДНР». Туди нормальні люди не йшли, а йшли такі персонажі.

Ця Ольга Качура командувала дивізіоном реактивної артилерії, РСЗО, займалася фактично обстрілами з Градів, била по цивільних об'єктах. Ці знищені будинки, передусім Волноваха, Маріуполь, і в інших містах, де вони стирали з лиця землі цілі села, це робота її зокрема.

Вона була заочно засуджена в Україні, це ще до початку повномасштабної війни, отримала 12 років, її життєвий шлях закінчився так як і мав закінчитися.

— Якщо ви вже згадали, заговорили про маргінез, чи можна вважати українцями тих, хто перебуває вже вісім років на території цих так званих «ДНР» і «ЛНР», на територіях тимчасово окупованого Донбасу.

Чи можна вважати, що ні, що все, ці люди вже не українці, забудьте про це. Вже немає ніяких шансів, що вони можуть бути якимось чином інтегровані в українську державу. Яка ваша думка щодо цього? — Я думаю, що звісно можливо.

Це люди, які фактично є заручниками, серед них є різні люди. Є люди, які чекають, коли просто закінчиться той жах, який триває, прийде якась цивілізація, якесь життя, яке там можливе лише з приходом, поверненням України.

Там залишиться велика кількість таких людей, які будуть не приймати, ворожі до України, які точно там не хочуть, аби Україна поверталася. Але є й інші. Відмовитися від них, сказати, що їх не існує, ми теж не можемо.

— А якщо говорити про так званих «ждунів», які перебувають на території, підконтрольній Україні, якісь дивні люди, які вважають, що незважаючи на те, що Росія прийшла знищити українців і бачать, як знищуються міста, бачили, як вісім років жили території ОРДЛО, що там відбувалося.

Все одно чекають на Путіна. Як ви це пояснюєте? — Я думаю, що можливо є невеликий відсоток таких людей, із того, що ми бачимо, їх залишилося дуже мало після того, що сталося. Це фанатики, якісь маргінали, є й такі люди, нічого з цим не зробимо.

Вони існують і будуть існувати, може з часом просто відійдуть у минуле. — Вимруть? — Відійдуть у минуле просто, так, природним шляхом.

— А ви стикалися з тим, наші колеги з НВ, наприклад, це бачили, що на територіях Донецької і Луганської областей чомусь місцеві жителі впевнені в тому, що якщо кудись приходять журналісти, саме туди стрілятимуть і що саме журналісти наводять ворожі обстріли? Чи ви розумієте, чому, звідки взявся цей міф? — Я думаю, що такі люди є, напевно.

До речі, думаю, у них ця впевненість взялася через те, що вони просто бачили як працюють російські журналісти, бо ця історія прийшла саме від російських журналістів ще з 2014 року, коли спочатку з’являлися російські стерв’ятники з російських телеканалів, так звані «воєнкори», а потім починалися обстріли.

Чи починалися обстріли, а за декілька хвилин на місці з’являлися вони і знімали з різних ракурсів, скажімо так, ці розірвані тіла. Те, що так відбувалося з російськими ЗМІ, і я вам можу підтвердити.

Можливо люди, бачачи це, просто екстраполювали цей досвід на всіх журналістів, зокрема і на українських.

— А чи ви знаєте, яким чином ці так звані російські журналісти працюють зараз, чи щось змінилося? Тому що навіть вчора був обстріл цього Донбас-паласу, де вони нібито перебувають, що вони роблять зараз на території України? Як ми можемо це охарактеризувати? — Вони займаються пропагандою, тут у їх діяльності нічого не змінилося.