Напад на Афганістан, Чехію та Україну: як СРСР і Росія 70 років роблять помилки, які згуртовують Захід

Ветеран американської дипломатії Вільям Кортні в колонці для RAND згадує, як СРСР/Росія впродовж усієї своєї історії сама ж псувала собі стосунки із Заходом.

Він не виключає, що нинішня помилка з вторгненням в Україну стане для Москви фатальною Кидаючи виклик Заходу, Росія часто стріляє собі в ногу. Це сталося ще раз з убивством Олексія Навального напередодні голосування щодо України в Конгресі.

Помилки Москви настільки часті й серйозні, що істотно послаблюють позиції Росії. Захід теж робить невимушені помилки, але Росія завдає собі більше шкоди.

Протягом багатьох років помилки Москви згуртовували НАТО, підштовхували Конгрес США до дій проти Росії і викликали гнів європейських урядів.

Хоча політики не можуть розраховувати на те, що російські промахи триватимуть, варто зважати на кількість невимушених помилок, яких Москва припустилася за ці роки, і наслідки, які їй довелося пережити.

Історія може визнати повномасштабне вторгнення в Україну найбільшою помилкою сучасної Росії.

Україна запобігла нападам на свої найбільші міста (Київ, Харків, Одесу), повернула собі половину земель, втрачених на початку війни, і потопила або пошкодила третину російського Чорноморського флоту. Понад 400 000 російських солдатів було вбито і поранено.

Тим часом українці вступають до Європи і, ймовірно, до НАТО, яке відновлює і розміщує більше сил ближче до Росії. Історія може визнати повномасштабне вторгнення на Україну найбільшою помилкою сучасної Росії. Як могла Росія допустити таке? Ну, у неї було багато практики.

І, можливо, вона не засвоїла правильних уроків. Вражаючі помилки почалися ще на початку Холодної війни. У 1948 році Радянський Союз заблокував сухопутний доступ союзників до Західного Берліна й організував переворот у колись демократичній Чехословаччині.

Ці неподобства допомогли Заходу роком пізніше створити НАТО — військовий союз, який СРСР вважав головним ворогом. У 1962 році СРСР таємно намагався розмістити на Кубі ракети з ядерними боєголовками. Після того, як США ввели військово-морський карантин, він зробив крок назад.

Радянські лідери вважали відступ "таким, що межує з приниженням". Сполучені Штати заслужили широку похвалу за вміле управління кризою.

У червні 1979 року під шум фанфар у Москві президенти Леонід Брежнєв і Джиммі Картер підписали Договір ОСВ-2, покликаний обмежити ядерні озброєння великої дальності. Вторгнення в Афганістан шість місяців потому завадило ратифікувати його в Сенаті.

Близько 60 країн бойкотували літні Олімпійські ігри в Москві 1980 року. На початку 1980-х років десятки тисяч американців протестували проти пропозиції президента Рональда Рейгана щодо нарощування ядерної зброї.

1983 року СРСР збив рейс 007 "Корейських авіаліній", унаслідок чого загинули всі, хто перебував на борту, включно з 62 громадянами США. Це полегшило прийняття ядерних планів Рейгана. У 1970-ті роки СРСР почав таємно розгортати ракети СС-20 проти Європи і Японії.

У 1977 році канцлер Західної Німеччини Гельмут Шмідт закликав НАТО відреагувати. Кілька років потому, на тлі різких радянських загроз, альянс розгорнув свої власні ракети. За півстоліття Росія стала домінуючим постачальником природного газу в більшу частину Європи.

Але частка Росії в імпорті Європейського Союзу різко впала з більш ніж 40 відсотків у 2021 році до 8 відсотків у 2023 році. Німеччина закрила проєкт із російським газопроводом "Північний потік" у Балтійському морі. Тягар цих помилок важкий.

Однак часом Росії вдається уникнути відповідної реакції, бо Захід має інші пріоритети або є наївним. У 1990-х роках "Велика сімка" запросила Росію приєднатися, хоча та не була стабільною або процвітаючою демократією.

Коли Росія вторглася в Грузію 2008 року, у Заходу були інші інтереси: НАТО хотіла й отримала доступ до російської залізниці для постачання своїх сил в Афганістані, а Сполучені Штати з нетерпінням чекали на новий договір СНО 2010 року, що призвів до скорочення ядерних озброєнь великої дальності обох сторін.

Захід теж не позбавлений помилок, вигідних Москві. Вторгнення в затоку Свиней 1961 року підготовлених ЦРУ антикастровських вигнанців поставило Сполучені Штати в незручне становище.

Вторгнення Америки в Ірак 2003 року, попри опір з боку Росії, допомогло їй зміцнити свій авторитет. Тепер, після жахливої атаки ХАМАСу 7 жовтня минулого року, безмежна підтримка Ізраїлю з боку США залишає Росії лазівку на Глобальному Півдні.

Але в Україні історія помилок Росії у відносинах із Заходом, можливо, завершилася. Як і блокада Берліна, війна в Україні дає життєву силу НАТО. Як і вторгнення в Афганістан, війна в Україні може підштовхнути Конгрес до покарання Росії.

Як і у випадку з розміщенням ракет СС-20, Європа розглядає вторгнення в Україну як пряме посягання на інтереси своєї безпеки. На відміну від війни 2008 року з Грузією, цього разу тиск Заходу на Росію посилюється, навіть на тлі кризи в Газі.

Підтримка України з боку Заходу може прискорити занепад Росії або послабити її імперський режим. Він виснажує резерви для фінансування військової економіки. Цивільна економіка стикається з нестачею західного капіталу і технологій.

Рівень життя незабаром може покрити більшу частину вартості війни і може деморалізувати росіян. Ці фактори, ймовірно, сприяли розпаду СРСР. Захід не може розраховувати на нові невимушені помилки з боку Росії.

Але президент Володимир Путін і його колишня когорта з КДБ, схоже, скоріше подвоять свою помилку в Україні, ніж виправлять ситуацію. Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції.