"Ціна вбивства": Камишін розкрив, за яким принципом в Україні вирішують, яку зброю робити

В українському секторі промисловості була велика проблема, яка полягала в тому, що більшість збройових заводів країни проєктувалися і будувалися для того, щоб обслуговувати потреби Кремля. Тепер це почало змінюватися.

Про це йдеться у статті британського журналіста Саймона Шустера для газети The Time. За словами автора матеріалу, 1991 року, коли Радянський Союз розпався, українські заводи не мали іншого вибору і продовжили продавати свою продукцію на територію Росії.

Понад два десятиліття оборонні сектори двох сусідніх країн були пов'язані напряму і працювали рука об руку. Усе змінилося 2014 року, коли Кремль ухвалив рішення окупувати Кримський півострів і ввів війська на Донбас.

Співпраця з противником у збройовій промисловості припинилася, однак після цього також зупинилася робота виробничих ліній. "Укроборонпром" почав шукати нових клієнтів, зокрема й на Заході.

"Нам потрібно було взяти цього пострадянського бегемота і перетворити його на компанію західного типу", — заявив ексзаступник гендиректора "Укроборонпрому" Денис Гурак.

Водночас, він вважає, що свого часу головні перепони виникали не з боку Заходу, а вітчизняних старих начальників системи, які не були зацікавлені в тому, щоб адаптуватися до західного ринку.

У результаті до 2016 року, продовжується в матеріалі, стало зрозуміло, що уряд відмовився змінити систему. У 2022 році вітчизняна збройова промисловість, як зазначається, працювала в холосту і в перший рік вторгнення не було випущено жодного артилерійського снаряда.

У цей час Україна потребувала швидких поставок озброєння. ЗСУ використовували як наявні вітчизняні запаси, так і озброєння союзників, але з часом вони почали вичерпувати себе.

Також було питання щодо пошкоджених танків, які Україна збиралася відправити до Польщі на ремонт.

Міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олександр Камишін відвідав українські танкові заводи та прифронтові ремонтні пункти, після чого стало зрозуміло, що за певної підтримки держави можна впоратися з цим питанням всередині країни.

Уже після цього в червні минулого року директора одного з танкових заводів Германа Сметаніна було призначено на посаду директора "Укроборонпрому".

За кілька місяців, зазначається далі в матеріалі, він перетворив державний концерн на підприємство, яке здатне співпрацювати з іноземними фірмами. "Виклики, безумовно, величезні.

Перед міністерством Камишина стоїть завдання реформувати гігантську систему секретних об'єктів у розпал вторгнення, в той час, як російські ракети обстрілюють його заводи з повітря, а українські спецслужби полюють на ворожих агентів зсередини", — пише Саймон Шустер.

Противник тим часом продовжує провокації, йдеться у статті, і неодноразово намагався розправитися з ключовими фігурами в європейській промисловості. Приміром, одного разу була спроба отруїти торговця зброєю в Болгарії, адже його заводи допомагали ЗСУ. "Це звучить нудно.

Але є формула: "Ціна вбивства". Вона застосовується майже до кожної зброї, яку виробляє Україна. Одна ракета "Стугна", наприклад, вбиває в середньому трьох ворожих солдатів, кожен з яких коштує в середньому 4613 доларів.

Для порівняння, прості FPV, мають співвідношення "вартість вбивства" близько 1650 доларів. Ця різниця привела його до простого висновку: "Ви повинні вкласти в такі дрони якомога більше грошей", — розповів Олександр Камишін.

Варто зазначити, що автор матеріалу, журналіст Саймон Шустер народився в Москві 1989 року, але згодом його сім'я емігрувала до США. У дорослому віці він повернувся назад до Росії, де писав для The Moscow Times, Associated Press, Reuters, висвітлюючи ситуацію в російській політиці.

Після початку російської агресії 2014 року переключився на тему конфлікту між країнами, а з 2022 року проводить багато часу в Україні. Нагадаємо, 18 січня повідомлялося, що для виробництва зброї в Україні потрібна модернізація заводів та інвестиції.