Буде, як під Херсоном. Як ЗСУ створюють умови для прориву у Запорізькому трикутнику

На Запорізькому напрямі назріває український прорив, прогнозує військовий оглядач Олександр Коваленко. Він бачить ознаки такого розвитку ситуації, що створить можливість обвалити російський фронт, як це було під Херсоном. Запорізький трикутник пожвавішав.

Загалом це не дивно, адже ніякого затишшя не було, а була важка робота зі створення умов для "пожвавлення". Зокрема, щодо виснаження того ресурсу, який було перекинуто російським командуванням із Луганської області у Запорізьку.

Дуже цікавим є те, що в міру пожвавлення руху Сил оборони України (СОУ) у трикутнику Новопрокопівка-Вербове-Очеретувате, у ЗМІ заговорили про те, що Путін, нібито, наказав Шойгу зупинити наступ української армії в Запорізькій області за всяку ціну.

Скажімо так, зупинити не вдасться і навряд чи саме такий наказ і саме з таким формулюванням звучав.

А ось що насправді намагатимуться у командуванні РОВ зробити, то це загальмувати просування СОУ, сподіваючись, що воно не прорве другу лінію оборони до погіршення погодних умов.

Про те, що російське командування виношує саме такі плани – затягувати бої в обороні до сезону дощів та заморозків, я писав якийсь час тому. Але що могло статися, що довелося цю тему актуалізувати? А сталося одночасно відразу три однакові за своєю суттю події.

Практично одночасно, свою боєздатність втратили підрозділи 810-ї ОБрМП, було ліквідовано значну частину офіцерського складу підрозділів 7-ї ДШД та підірвано боєздатність 234 та 237 ДШП 76-ї ДШД. До речі, саме тих, що мали взяти безпосередню участь в оточенні СОУ у трикутнику.

Тобто ті підрозділи, які мали взяти участь у "розгромі" СОУ, дуже швидко самі ж "втомилися". І відразу почалося. У західному та південно-західному секторі у Вербового СОУ просунулися, пройшовши другий рубіж другої лінії оборони, продовжуючи охоплення села з "підчерев’я".

У північному секторі посунулися до Новофедорівки. У північному та північно-східному секторі від Новопрокопівки аналогічно, є просування СОУ та охоплення села лівим флангом від траси 0408. Крім того, було пройдено дуже складний укріп-лабіринт "Олень".

По суті, після падіння "Оленя" росіянам уже робити в Новопрокопівці нема чого, але тактика окупантів не така.

Вони до останнього сидітимуть у всіх норах, траншеях, окопах, ВОПах і ніхто не надасть наказу їм відходити на інші позиції, поки не прилетить те, що їм уже цього зробити не дасть.

А після того, як будуть ці позиції СОУ зайняті, окупанти почнуть їх шалено контратакувати, намагаючись відбити. Класика. Але головне інше.

У такій класиці вони втрачають ресурс, який не здатний зупинити просування і з чого можна дійти невтішного висновку – гальмування, але не зупинка СОУ, можливе лише за наявності достатнього ресурсу.

Але, перетягуючи цей ресурс для м’ясорубки в Запорізькому трикутнику, послаблюються плацдарми, звідки цей ресурс забирається. Загалом, командування окупантів стоїть перед дилемою.

Забираючи ресурс з інших плацдармів, вони можуть створити прецедент для початку наступу СОУ там, де на це не чекають. Не поставляючи в Запорізьку область потрібної кількості ресурсу, їхня друга лінія оборони обвалиться з тріском у жовтні та потягне за собою третю лінію.

І ось як вирішувати таке завдання, без мобілізації, яку до виборів не дуже хочеться проводити? А поки російське командування в глухому куті, СОУ вирішують своє завдання – максимально покращити свої позиції, щоб сезон дощів та погіршення погодних умов нас застав там, де ці погодні умови не відіграють значної ролі.

І в Запорізькій області таких ділянок може бути три, максимально несприятливі, середньої терпимості та максимально позитивні для наших дій. І навіть вихід СОУ на ділянку середньої терпимості для командування РОВ вже буде поразкою.