Ультиматум "Нормандії 2": Чи відкриє Макрон другий фронт проти Росії

Франція запросила Росію на урочистості з нагоди 80-ї річниці висадки союзників у Нормандії, яка відбудеться 6 червня. Чи означає це готовність Заходу до відновлення офіційної комунікації з РФ на найвищому рівні, розбирався Фокус.

Про те, що Росія офіційно запрошена на святкування 80-річчя висадки союзників у Нормандії 6 червня, стало відомо в неділю, 16 квітня. Зокрема, про це публічно заявили організатори пам’ятних заходів Mission Libération, повідомила Le Figaro.

"Із огляду на обставини Путін не буде запрошений, однак Росія — буде, щоб бути представленою через свою роль і жертви серед радянських народів, а також її внесок у перемогу 1945 року", — зазначили організатори.

Ідеться, нагадаємо, про ювілей десантної операції союзників на чолі зі США, яка в 1944 році відкрила другий фронт проти гітлерівської Німеччини. Першим фронтом був Східний фронт, де проти Німеччини воював СРСР.

Захід, про який ідеться, традиційно проводиться лише на рівні глав держав. Але Путіна, як зазначено вище, запрошено не було.

Утім, навіть якщо б очільника Кремля й запросили, навряд чи він зголосився б поїхати, адже Міжнародний кримінальний суд виписав ордер на його арешт, а Франція цілком і повністю визнає юрисдикцію МКС.

Принагідно нагадаємо, що наприкінці грудня минулого року президент Франції Емманюель Макрон припускав, що Володимира Путіна може бути запрошено на святкування 80-річчя висадки союзників у Нормандії у 2024-му.

Умовою для цього чинний господар Єлисейського палацу називав проведення мирних переговорів щодо України.

Слід зауважити, що задовго до повномасштабного вторгнення РФ, а саме в червні 2012 року, на святкуванні 70-річчя висадки саме в Нормандії Путін уперше зустрівся зі щойно обраним тоді президентом Порошенком.

Власне, невдовзі після цього рандеву з’явився так званий "Нормандський формат" — формат переговорів між Києвом і Москвою за посередництва Німеччини та Франції щодо мирного врегулювання на Донбасі.

Цілком очевидно, що якщо Росія поїде в Нормандію в тому чи іншому складі, це з великою долею вірогідності означатиме, що Захід почав безпосередній контакт із РФ. Однак думки експертів щодо того, яким може бути форма та зміст цього контакту, дещо різняться.

Політолог Костянтин Матвієнко в розмові з Фокусом припускає, що замість Путіна до Нормандії, ймовірно, прибуде російський прем’єр-міністр Михайло Мішустін, "проти якого й досі не накладено жодних санкцій". "Мені здається, буде Мішустін, який у РФ є формально другою особою.

Ну, а Росію запросили для того, щоб викотити їй певний ультиматум. Про що йдеться? Після удару Ірану по Ізраїлю стало зрозуміло, що світ стоїть на межі Третьої світової, і якщо це розгорнеться, то зрозуміло, що Росія тут буде помітним суб’єктом.

У Нормандії Росії, найімовірніше, у форматі "очі в очі" пред’являть ультиматум щодо того, що РФ має припинити свою терористичну діяльність передусім в Україні", — зауважує політолог.

Саме таку прогнозну картину Костянтин Матвієнко малює тому, що "після заяв Макрона стосовно готовності участі французьких військ безпосередньо в бойових діях на території України здається так, що запрошення РФ у Нормандію — це спроба заплутати Росію".

"Так для РФ, із одного боку, надається коридор для відступу, а з іншого боку, заявляється, що Європа навіть без допомоги США опиратиметься російській агресії", — акцентує експерт.

Відповідаючи на запитання Фокусу про те, якою має бути позиція Києва в разі його запрошення до Нормандії, Костянтин Матвієнко підкреслив: "А хто такі російські представники, щоб Україна відмовлялася від участі в такій важливій міжнародній події? Це справді пам’ять про Другу світову війну, де Україна є однією з держав-переможниць і, хоча мало хто про це знає, є також учасницею Ялтинської декларації.

Тому Україна, вибачте за вираз, не має ставати в позу, заявляючи, що не приїде в Нормандію через присутність там РФ". У тому, що запрошення Росії до Франції не є стартом умовних Нормандських переговорів 2. 0, переконаний політолог Віктор Небоженко.

Зокрема, у коментарі Фокусу експерт зауважив: "Те, що Росію (не Путіна, а саме РФ) запросили в Нормандію — це одне питання.

Інше ж полягає в тому, що наразі Великобританія та Франція формують так звану європейську Антанту, де замість Росії, яка є країною-агресором, буде саме Україна.

Тому гіпотези про те, що так розкручується новий переговорний процес на кшталт Нормандії-2, принаймні зараз, вважаю, не актуальні".

На переконання Віктора Небоженка, навпаки, Росія зараз буде обмежена у відносинах із Лондоном і Парижем "через те, що вони вважають, що будують оборонний союз із урахуванням інтересів саме України".

"Складність ситуації полягає в тому, що в цьому разі не йдеться про участь Німеччини. Тобто ми зараз спостерігаємо за конкуренцією так званих мирних проєктів, у цьому контексті — німецько-китайського та британсько-французького.

Принаймні приїзд Шольца в Пекін свідчить про те, що вони погодили свої позиції в питанні саміту миру у Швейцарії, де Великобританія та Франція, переконаний, виступатимуть у агресивнішому стилі", — зазначає політолог.

Відповідаючи на запитання Фокусу, на бік якого з вище окреслених геополітичних тандемів пристане Україна, Віктор Небоженко зазначив: "Із цих чотирьох гравців найактивніші — це Великобританія та Франція.

Тому, найімовірніше, ми маємо бути ближчими до них, особливо з урахуванням того, що Макрон — єдиний із лідерів країн Заходу висловив імовірність появи французьких військ і техніки безпосередньо в Україні.

І якщо румуни нададуть французьким F-16 свої аеродроми, то вони дуже й дуже допоможуть нам відбивати ракетні атаки росіян". Слід зауважити, що офіційний Київ наразі не обирає чужих планів миру, активно просуваючи натомість власний.

У свіжому інтерв’ю PBS на запитання про те, чи не час подумати про можливі мирні переговори безпосередньо з Росією, адже ворог значно переважає в силі й озброєнні, Володимир Зеленський заявив, що Україна "вже запропонувала світові свою Формулу миру".

Водночас у своєму вечірньому зверненні в неділю, 16 квітня, глава держави зробив пас Берліну, зауваживши: " Хочу подякувати за зусилля Олафу, пану канцлеру Німеччини, за лідерство та відповідну міжнародну комунікацію — за сигнали, які ми почули з Пекіна.